І досі не вщухає у серці біль, коли перегортаємо в пам’яті близько 100 сторінок справи нашого батька Пилипа Цифера, якого двічі судив військовий трибунал Харківського військового округу. Несила переповісти всі сфабриковані звинувачення, якими способами «вибивали» зізнання. Батька, старшого політрука, тобто комуніста, заарештували 23 травня 1938 року і 34 місяці жорстоко морально й фізично знущалися над ним комуністи. В цьому пересвідчилися, читаючи підписи під «документами». Записали дослівно останній із них: «Талон ордера №5, 17 квітня 1941 р., начальнику тюрми №1. З одержанням цього негайно звільніть з–під варти заарештованого Цифера П. І. Капітан ГБ». Перший трибунал засудив батька до 10 років ув’язнення і 5 років позбавлення прав; а після касаційної скарги до Верховного Суду СРСР другий трибунал його виправдав. У 1993 році нам видали довідку, що Цифера П. І. реабілітовано...
До 1938 року батько був капітаном, тюрма «присвоїла» йому звання рядового, і він одразу ж пішов у діючу армію. Пройшов усю війну, мав багато нагород, які жодного разу за п’ять років не вдягав: демобілізувався в чині старшини. Яким він був до війни, до катівні, не знаємо — були малими. А от яким став... Худий, злий і навіть лютий, з понівеченими руками й нігтями, сіре обличчя, тіло в шрамах. П’ять післявоєнних років, які він прожив, померши у 46, він лаявся й страждав, а ми разом із ним, не знаючи батьківського тепла й турботи. А скільки кривди й горя зазнала наша мама.
Та батько є батько. І тільки на старості літ дізналися про його трагедію — людини з поламаною долею, яка зазнала жорстокої несправедливості й не почула слів вибачення...
Скільки вже разів, на яких владних зібраннях і хто тільки не говорив про долю дітей репресованих батьків, про підготовку якихось документів... Благаємо одного — вибачення перед нами за знівечену долю наших батьків, які в молоді роки зазнали поневірянь від комуністичної репресивної системи. Це було б даниною пам’яті про них. А таких дітей в Україні ще багато...
P.S. Під час війни метрика одного з нас загубилася. В новій — прізвище написано з помилкою. Так і живемо — Цифіри—Цифері.
Вілій ЦИФІР, Олег ЦИФЕР,
сини репресованого
Київ, Олександрія