Собака бреше, а дерибан іде

03.03.2010
Собака бреше, а дерибан іде

Дві тисячі працівників ринку — проти приватизації. (Фото Івана Любиша–Кірдея.)

Відомі столичні комунальні ринки — Житній та Володимирський — незабаром можуть піти «з молотка» у приватні руки — так вирішила Київська рада. Відтак доля двох тисяч працівників цих торгових «рядів» нині під великим питанням. Як і саме майбутнє ринків. Їхні захисники наголошують: рішення Київради — незаконне, а на місці відомих ринків цілком можуть з’явитися чергові бутіки.

 

«Вони їдять хліб із наших рук»

Як уже писала «УМ», наприкінці жовтня минулого року Київська рада проголосувала за приватизацію Житнього та Володимирського ринків. За продаж будівель ринків депутати промерської більшості проголосували за кілька хвилин, із голосу. Але працівники ринків не хочуть втрачати робочі місця, осередок профспілки «Захист праці» розпочав боротьбу проти приватизації. Побоювання громади небезпідставні. Сінний ринок, який колись був у комунальній власності, також 2005 року було приватизовано. Тоді це закінчилося знесенням ринку, на його місці й до сьогодні — руїна.

Працівники Житнього та Володимирського ринків переконані: таке може чекати й на їхні «робочі місця». Тому днями, коли питання про скасування приватизації мали розглядати депутати Київради, працівники ринків прийшли під стіни мерії з плакатами «Буржуї, руки геть від ринків».

Пікетування було затяжним і тривало майже до 8–ї години. «Ми — справжні власники ринку, а вони — ніхто, тож хай підстроюються під нас. Вони хліб їдять із наших рук, а не ми з їхніх. Скільки можна нам диктувати умови!» — поділилася гіркою правдою з кореспондентом «УМ» продавець овочів Наталія Григорівна.

Тим часом спікер Київради Олесь Довгий відчайдушно тягнув час. Було прийняте рішення про створення комісії, що розгляне питання приватизації Житнього і Володимирського ринків. Однак мітингувальників це не задовольняло, вони й далі скандували: «Рішення сьогодні!». «Захисту праці» вдалося досягти домовленостей зі всіма фракціями Київради, окрім блоку Черновецького, а кількість підписів киян у заяві проти приватизації сягнула за 10 тисяч. Тож профспілковий комітет покладає великі надії на те, що рішення про приватизацію таки скасують.

Крім того, прокуратура Києва опротестувала включення нежитлових споруд Володимирського та Житнього ринків до переліку підприємств, які підлягають приватизації та продажу. Як з’ясували у прокуратурі, під час прийняття такого рішення Київрада порушила вимоги законів про приватизацію державного майна та про місцеве самоврядування. І це рішення не було погоджене з Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету. «Якщо зазначені ринки буде приватизовано та продано, міський бюджет недоотримає стабільних надходжень. Це завдасть значного удару малому та середньому бізнесу, тисячі представників якого будуть позбавлені заробітку», — йдеться в повідомленні прокуратури.

Замаскований бутік

Рішення про приватизацію зависло у повітрі. Днями мають відбутися громадські слухання. А працівники ринків тим часом готуються пікетувати ще й адміністрацію Президента. «Здається, ми будемо першими, хто прийде під стіни нового Президента», — зауважує Олег Верник, голова центрального комітету профспілки «Захист праці».

Опоненти столичної влади не впевнені, що в разі приватизації на місці Житнього та Володимирського ринків торгуватимуть звичним для киян крамом. Згідно з законодавством України, після приватизації наступні п’ять років профіль споруди змінювати не можна. Однак способів обійти цю норму існує безліч, про деякі з них знає і Олег Верник: «Формально ринок може бути, але насправді там буде галерея бутіків, які за документами будуть називатися ринком. Специфіка українського периферійного капіталізму полягає в тому, що якщо вже проплачено мільйони доларів у вигляді хабара та ціни, яка буде відкритою на аукціоні, то ніхто не буде «морозити» їх 5 років. Ми бачили грудневу спробу підпалу ринку, може звалитися і дах, який уже зараз перебуває в аварійному стані. Відповідна комісія тоді винесе рішення, що будівля не придатна до використання як ринок, і тоді його просто знесуть. Капіталіст не зупиниться ні перед чим, коли побачить прибуток. Тут на кону великі гроші, хто переможе, гроші, чи люди? Сподіваюся, що люди».

Денис Москаль, керівник робочої групи, що вивчає приватизацію ринків, також вважає, що рішення Київради було незаконним, адже існує ухвала Київради від 26 червня 2003 року, яке безпосередньо забороняє приватизацію Житнього ринку. Є й відповідне рішення Господарського суду.

Тим часом адміністрація ринків підтримує протест своїх підлеглих лише на словах. «Хоч ринок продовжує свою роботу, ми всі прийшли сьогодні сюди, щоб відстояти свої права», — розказав «УМ» Віталій Корзун, заступник директора Житнього ринку. Олег Верник ставить під сумнів щирість позиції адміністрації та працівників: «І на Володимирському, і на Житньому ринку адміністрація робила все, щоб не пустити людей на цю акцію протесту. На Житньому казали: «Не йдіть, це провокація, «ОМОН» вас усіх «запакує». На мою думку, той, хто замовив приватизацію, якось заохотив і адміністрацію. З іншого боку, я не можу пояснити їхні дії. Начебто це адміністрація ринків також зацікавлена в опорі».

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>