Здраствуй, Дмітрій! — Салю, Ніколя!

У товаристві одне одного Дмитро Медведєв і Ніколя Саркозі почуваються якнайкраще. Франція — чи не найвідданіший союзник Росії в Європі (хоча, здавалося б, куди вже більше любити Москву, ніж Німеччина). Приміром, у серпні 2008–го, під час воєнного конфлікту Росії з Грузією, саме Саркозі виступив посередником і головним миротворцем між Медведєвим і Саакашвілі, умовивши їх обох підписатися під планом мирного врегулювання, відомим як план Медведєва—Саркозі. Тому другу річницю на посаді президента РФ нинішній господар Кремля вирішив відзначити в товаристві доброго друга Ніколя, з яким, до всього, є про що й поговорити. Позавчора ввечері літак із російським «триколором» на фюзеляжі приземлився в аеропорту «Орлі». Там Медведєва підхопив гелікоптер, щоб жодні паризькі затори не завадили другу Дмітрію швидко долинути до Єлисейського палацу, впасти в теплі обійми друга Ніколя й розпочати свій триденний візит до Франції. Головною темою якого стане зміцнення економічних, політичних та культурних зв’язків між двома країнами.

Навіщо друзям візи?

Почали президенти із серйозного: обговорення торговельно–економічних зв’язків між двома державами, проблеми європейської безпеки, розвитку ситуації навколо іранської ядерної програми, обстановки в Афганістані тощо. Однією з головних тем візиту Медведєва є підписання протокольної угоди з французькою компанією «Газ де Франс Суец» щодо її вступу в проект «Північний потік».

Зміцнити дружні взаємини між Москвою й Парижем була покликана заява Ніколя Саркозі, який на спільній прес–конференції з Дмитром Медведєвим повідомив, що виступає за скасування віз із Росією. І пообіцяв, що Франція «зробить усе», аби переконати у такій потребі своїх партнерів (очевидно, по Європейському Союзу). Раніше міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров уже не раз заявляв про готовність РФ перейти на взаємний безвізовий режим із Євросоюзом.

«Свята Русь», Лувр вітає тебе!

Учора глава Російської Федерації разом із членами офіційної делегації, провідними російськими олігархами Михайлом Прохоровим, Олегом Дерипаскою, Віктором Вексельбергом тощо відвідав штаб–квартиру руху підприємців Франції «Медеф». Там, зокрема, з’ясувалося, що французька сторона виділить близько мільярда доларів на програму придбання 14 російських космічних ракет «Союз» і запуску їх із космодрому Куру у Французькій Гвіані.

Звідти Медведєв вирушив до Лувру, де разом із французьким колегою Саркозі відкрив виставку «Свята Русь», експонати для якої відібрали зі сховищ «Ермітажу» та інших відомих російських музеїв. Таким чином президенти офіційно відкрили Рік Росії у Франції й навпаки. Як зазначає газета «Коммєрсант», «культурні» передумови для візиту Медведєва склалися добре: напередодні суд Ніцци визнав право власності РФ на Свято–Миколаївський собор (раніше муніципалітет Ніцци заявляв свої претензії на храм), а міська влада Парижа надала Росії ділянку під зведення православної церкви у центрі французької столиці.

І сміх, і гріх, і тривожний «Містраль»

Як скептично зазначає не надто лояльна до влади французька преса, у своєму прагненні дружити з Росією Єлисейський палац передає куті меду, всіляко демонструючи, що вважає Дмитра Медведєва ледве не альтернативою «диктаторському» Володимиру Путіну. Мовляв, це за Путіна в Росії порушували свободу слова і права людини, а нинішній президент представляє «нове політичне покоління» тощо. «І сміх, і гріх», — зазначають паризькі політичні оглядачі, нагадуючи своїй владі, що Путін нікуди не подівся, а успішно керує урядом і, подейкують, Росією взагалі, що права людини в РФ як порушували, так і порушують, опозиційні демонстрації розганяють, свободу слова придушують...

Тим часом сусідів Росії неабияк стурбували плани Франції продати Москві чотири ультрасучасні військові кораблі типу «Містраль» — вертольотоносець класу наступального озброєння. Як зазначає німецька газета «Ді вельт», досі жодна західна країна не наважувалася продати РФ щось подібне. Ймовірний продаж «Містралів» викликав жорстку критику російських правозахисників, польських журналістів, грузинських політиків та французьких мислителів, зокрема, визначного філософа Андре Глюксмана.

А найбільше обурені намірами французів країни Балтії, яких, за словами президента Латвії Валдіса Затлеса, прикро вразило те, що перед ухваленням такого рішення Франція не обговорила його можливі наслідки з партнерами по Євросоюзу і НАТО. Газета «Ліберасьйон» наводить цитату російського адмірала Володимира Висоцького, який, потрапивши свого часу на борт «Містраля», вражено вигукнув: «Якби у Чорноморського флоту (Росії) був такий корабель, вторгнення наших сил на територію Грузії зайняло б не 26 годин, а 40 хвилин!».

Зачаровану перспективою теплого «сусідства» з могут­ньою Росією французьку владу такі «дрібниці», як посилення її військової могутності, схоже, не хвилюють.