Володя хоче додому

На захист Наталії Шпачинської з міста Бережани, що на Тернопільщині, вже стало Всеукраїнське об’єдання «Свобода». Його активісти навіть пікетували МЗС, вимагаючи втрутися в ситуацію. «Занепокоєні родичі та представники громадських організацій зверталися до МЗС неодноразово, проте досі жодної реакції з боку чиновників посольства і консульських установ не було. Найганебніше те, що працівники міністерства коментують справу поверхнево і фактично займають позицію адвокатів міланської клініки, в якій «лікують» хлопчика, а не українських громадян, інтереси яких мали б захищати», — переконаний заступник голови ВО «Свобода» Андрій Мохник.

Ця історія почалася два роки тому. Приїхавши до Італії, де працювала її мама, за польською візою, Наталя ще не знала про свою вагітність (чоловік залишився в Україні). 31 січня 2008 року у приватній клініці Мілана жінка народила хлопчика. Матері відразу ж фактично запропонували... відмовитися від дитини, мотивуючи тим, що маля буцімто хворе і нелегальній мігрантці буде важко виховувати його на чужині. Причому різні лікарі називали різні діагнози: цукровий діабет, зліплення шлуночка, цироз печінки. Водночас хлопчик почувався чудово, ніяких ознак якоїсь хвороби в нього не спостерігалося.

Наталя віддати сина відмовилася, але, зрештою, до їхнього помешкання ввірвалися працівники опікунської ради в супроводі поліції та лікарів і примусили відвезти дитину до лікарні. А вже там рідним хлопчика повідомили, що в нього рідкісна хвороба незасвоєння білків — фенілкетонурія. Володі призначили лікування, від якого, як зазначає мати, стан його здоров’я дуже погіршився.

Запідозривши, що їхня дитина стала піддослідним кроликом (один із лікарів промовився, що клініка отримала 300 тисяч на випробування експериментальних ліків саме від цієї хвороби), мама і бабуся вирішили забрати Володю з клініки, щоб уберегти від такого «лікування». А кров хлопчика передали на аналізи у Львів та Цюріх. Українські та швейцарські фахівці страшний діагноз не підтвердили. Вісім місяців родину ніхто не зачіпав. А вночі 21 січня силоміць, за допомогою місцевої поліції, у Наталі Шпачинської відібрали дитину і почали примусово лікувати. А матір за рішенням суду позбавили материнських прав на 24 місяці та без жодної психіатричної експертизи визнали неадекватною.

Через два тижні перебування Володимира Сергієнка у міланському сиротинці представник соціальної служби оголосив рідним дитини, що для неї «уже підшуковують нову родину». Попри те, що у Володі є батько і двоє сестричок в Україні та бабуся в Італії! Чому ж їм не запропонували взяти маля під опіку? Мати припускає, що на дитині від народження проводять досліди, або ж хтось дуже хоче всиновити її маля. Віктор Горбачук, який очолює в Італії представництво центру впровадження програм ЮНЕСКО із захисту прав людини, додає, що хлопчикові дали італійське громадянство, але за документами Володимир Сергієнко — громадянин України...

Наразі стан Володі погіршується. Хлопчик страждає в притулку для дітей, а з матусею дозволяють бачитися лише годину на день. Працівники сиротинця пояснюють поганий стан маленького українця тим, що дитина перебуває у стресі через відлучення від матері та контакт із чужими людьми...

Анастасія БОБРОВСЬКА

ДО РЕЧІ

Це вже не перший випадок, коли в українських заробітчан в Італії забирають дітей саме в такий спосіб — визнавши матір психічно неадекватною. Ось уже три роки, як з Італії не можуть повернути додому ще одне маля: у 2007 році тернопільчанка Галина Васьків в Італії народила доньку Олександру, проте місцева влада, зваживши на те, що немає батька, а мати має психічні розлади, відібрала дитину...

КОМЕНТАР З ПРИВОДУ

Речник МЗС України Сергій Саєнко:

— За інформацією Генконсульства України в Мілані, рішення італійського суду було ухвалено у зв’язку з тим, що мати не виконувала визначених медиками вимог дотримання дитиною безмолочної дієти, що, у свою чергу, загрожувало здоров’ю малюка. При ухваленні рішення суд виходив із найвищих інтересів дитини. Мати не виконала добровільно взятих на себе зобов’язань, які б унеможливили уникнення правових ускладнень, до цього часу не оскаржила судового рішення. Наразі залучений матір’ю дитини адвокат вивчає можливості свого правового втручання з метою скорочення визначеного судом терміну відлучення дитини від матері.