Полиці Державного історичного архіву за багато десятиліть звикли до сувоїв Тори. Спершу їх тримали в «спецфонді», потім — у темній кімнаті, де охочі могли б на них глянути хоч краєм ока. Науковці отримали змогу досліджувати сувої. Але за прямим призначенням — для релігійного служіння — збережені в архіві святині стали використовувати у жовтні 2007–го після відповідного указу Президента. Тоді Віктор Ющенко, з метою забезпечення реалізації передбаченого статтею 35 Конституції України права громадян на свободу світогляду і віросповідання, доручив Кабміну розпочати передавання юдейським релігійним громадам України сувоїв Тори з Національного архівного фонду України. Після цього у різних областях України юдейські громади отримали в користування пергаменти з текстом П’ятикнижжя. Нині ж Держархів вимагає віддати 18 сувоїв назад, мовляв, термін користування скінчився. Утім архівісти запевняють, що їм вистачить і копій на мікроплівці. Єврейські меценати готові зафільмувати сувої власним коштом.
Постає питання: яким чином потрапили до державної архівної установи сувої Тори? Адже в єврейській традиції немає поняття «віддати старий сувій до архіву». Усі зношені пергаменти мали бути поховані. Натомість червоні активісти з «євсекцій», грабуючи синагоги, частину майна віддавали до музеїв і архівів. Релігієзнавець Віктор Єленський наводить приклад, коли з сувоїв Тори навіть виготовляли піонерські барабани. Пан Єленський переконаний, що релігійні книги мають зберігатися у релігійних громадах і використовуватися для того, для чого були створені. Такої ж думки дотримується голова Вааду (Асоціації єврейських організацій і громад) України Йосиф Зісельс. Архівісти ж вважають, що сувоям місце — на полицях в архіві. Як повідомляє сайт ТСН, у цьому питанні буде задіяна Генпрокуратура, МВС і суд, а в боротьбі за реліквії євреїв підтримали представники інших конфесій.