«Панська» математика

Для кожного з нас (якщо пощастить і доживемо) колись настане «момент істини» — час призначення пенсії. І не дивуйтеся, якщо ваш «доробок» лише трохи перевищуватиме мінімальну пенсію, — значить, ви нормальний, «чорний», пенсіонер. Так живе півкраїни, до речі. Інша річ, якщо ви — держслужбовець, митник, прокурор чи бодай помічник народного депутата. Ця «братія» живе непогано, отримуючи солідні пенсії і відчутно «підриваючи» державну скарбницю. В умовах кризи виплачувати пенсії по 10—20 тисяч гривень — просто аморально. Тим більше що у бюджеті «світить» дірка майже у 80 мільярдів гривень. Але позбавити ситого і заможного життя «спецпенсіонерів» можуть лише... майбутні ситі «спецпенсіонери» — народні депутати себто. А на таке «харакірі» вони точно не підуть.

Одна «депутатська» пенсія — десять «лікарських»

Ніна Свита з Дніпропетровська 23 роки пропрацювала малярем–штукатуром. За цю важку й шкідливу роботу жінка заробила «достойну» пенсію — 600 з копійками гривень. «Мінімалку» отримує і Галина Пилипенко із Житомирщини: 40 років роботи медсестрою — і ось вона, державна «дяка». Не далеко від цих «солідних» заробітків і пенсія санітарного лікаря з Полтавщини, Олексія Красенка — 800 з «хвостиком» гривень за 35 років «служінню» на благо здоров’я нації. І таких серед 12, 5 мільйона українських пенсіоне­рів — абсолютна більшість. За даними Міністерства праці та соціальної політики, мінімальна пенсія в Україні нині становить 573 гривні. Інструкцію «Як прожити на ці гроші», на жаль, у Пенсійному фонді не видають.

«Майже 60 відсотків українських пенсіонерів отримують пенсії не вище 800 гривень, а їхня частка в загальній сумі видатків на виплату пенсій становить лише 41 відсоток», — каже Лідія Ткаченко, кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України.

Але ж не всім українцям так сутужно. У нашій державі запросто колишній прокурор, який, до речі, і далі працює, через суд встановлює собі пенсію у 50 тисяч гривень на місяць. А колишні народні депутати, маючи 15—20 тисяч пенсії щомісяця (90 відсотків від зар­плати нардепа!), не соромляться ще й просити матеріальну допомогу в держави — нема, видно, чим «гасити» комунальні борги. За даними «УМ», є в Україні чиновники, пенсія яких вимірюється сотнею (!) тисяч гривень. Хто ці люди і чим же так прислужилися Вітчизні, у Мінпраці нам відповісти не змогли.

В Україні 200 тисяч «VIP–пенсіонерів»

Таких пенсіонерів, що мають щомісячний дохід у розмірі понад 1500 гривень, (як повідомили «УМ» у Мінпраці) нараховується 1 мільйон 850 тисяч (це 13, 5 відсотка від загальної кількості пенсіонерів). За підрахунками експертів, на утримання цих пенсіонерів йде близько чверті загальних щомісячних пенсійних витрат держави. На велику пенсію можуть розраховувати: державні службовці, журналісти комунальних та дер­жавних ЗМІ, чиновники «місцевого розливу», судді, прокурори, науковці, банкіри, митники, колишні міністри, народні депутати й навіть помічники–консультанти народних обранців. Непогані пенсії мають військові, колишні правоохоронці, шахтарі, «чорнобильці» (так держава «компенсує» особливі умови праці). Але їхні доходи (у пенсіонерів–шахтарів середній розмір пенсії становить 2132 гривні, у військовослужбовців — 1703 гривні) з пенсіями тих же народних депутатів не порівняти!

«Середній розмір пенсії, призначеної, наприклад, державним службовцям, утричі перевищує щомісячну виплату «середнього» пенсіонера, — каже Лідія Ткаченко. — А пенсія народного депутата — у 18 разів більша, ніж у простого українця. Звісно, це викликає справедливе обурення переважної більшості пенсіонерів, яким пенсії призначено на загальних засадах».

І кількість таких привілейованих пенсіонерів щороку зростає — за останні п’ять років, каже Лідія Ткаченко, загін «спецпенсіонерів» збільшився майже наполовину і нині перевищує 200 тисяч осіб. Держава тим часом імітує турботу про незахищених пенсіонерів та тих, хто має особливі заслуги перед Україною. «Але навіть ветерани війни, нагороджені орденами та медалями під час бойових дій; особи, відзначені почесним званням «заслужений», лауреати державних премій; видатні спортсмени — переможці Олімпійських та паралімпійських ігор; матері, які народили п’ятеро і більше дітей, жертви політрепресій, мешканці гірських населених пунктів, одержують пенсії в середньому не вищі, ніж 1 500 гривень», — запевняє пані Лідія.

Кожному пенсіонеру — свій закон

«Пенсійна несправедливість в Україні існує з 1992 року, коли для мільйонів звичайних, «чорних», українських громадян розмір пенсії обмежувався певним так званим максимальним розміром, і водночас, для деяких привілейованих категорій осіб пенсію виплачували без обмеження», — розповідає правозахисник та експерт із пенсійного забезпечення пан Олекса Чорнота.

Першими привілейованими, «білими», пенсіонерами стали на початку 1992 року працівники силових структур та члени їхніх сімей. Потім народні депутати України подбали про себе, суддів, прокурорів, держслужбовців і членів їхніх родин. Далі — були засекречені укази Президента України Леоніда Кравчука і привілеї для колишніх членів Ради Міністрів УРСР, колишніх народних депутатів УРСР та СРСР, колишніх перших секретарів обкомів Компартії України. Нині колишні партійці отримують пенсії не менші від 15—20 тисяч гривень.

«Щоб «закрити рота» журналістам державних та комунальних ЗМІ, влада надала їм у 1997 році статус привілейованих, «білих», пенсіонерів. Однією з останніх найбільших категорій осіб, яких «підкупили» привілейованими пенсіями, були науковці», — зауважує Олекса Чорнота.

Нині ситуація з пенсійним забезпеченням, на думку багатьох експертів, є вкрай несправедливою. «У нашій державі (де ще є таке у світі?) існує ганебний поділ українського народу на привілейованих, «білих», та звичайних, «чорних», пенсіонерів, — переконаний Олекса Чорнота, — «простим» пенсіонерам нараховують пенсію відповідно до одного «загальнопенсійного» закону, а привілейованим «білим» — за понад 20 нормативно–правовими актами. У працівників силових структур, наприклад, є «свій» пенсійний закон, у прокурорів, суддів, митників — «свої». І якщо зараз за 30 років «чорного» стажу звичайному пенсіонерові призначають пенсію у розмірі приблизно 40 відсотків заробітку, то привілейованому, «білому», пенсіонерові за 30 років «спецстажу» призначають пенсію в розмірі 90 відсотків заробітку, а декому з привілейованих осіб достатньо мати лише 20 років «спецстажу», щоб одержувати пенсію в розмірі 90 відсотків зарплати. Крім того, для нарахування пенсії звичайному пенсіонерові необхідно подати довідку про щомісячний заробіток за понад 13 років роботи. А для призначення пенсії більшості привілейованих осіб достатньо подати заробіток за... останній місяць роботи на привілейованій посаді. От і виходить дуже часто, що якась привілейована особа все своє «трудове» життя працювала на одних посадах, а перед пенсією її переводять хоча б на один місяць на вищу посаду. Із заробітку на цій посаді обчислюватимуть і виплачуватимуть пенсію аж до смерті цієї особи. Окрім того, якщо згодом підвищиться розмір заробітку на цій посаді, тоді від нової заробітної плати буде автоматично здійснено перерахунки пенсій усім особам, які вийшли колись на пенсію з цієї посади».

Пенсії «з’їдають» п’яту частину ВВП

Із пенсіями в Україні потрібно щось робити. І річ не тільки в несправедливості системи. Бюро журналістських розслідувань «Свідомо», яке аналізувало стан Пенсійного фонду, порахувало: якби держава сплачувала усім «спецпенсіонерам» середню пенсію для звичайних пенсіонерів, то економила б майже 11 мільярдів гривень на рік. Загалом пенсійні виплати держави «з’їдають» майже п’яту частину валового внутрішнього продукту України. Це — один із найвищих показників у світі. А нація старішає, кількість пенсіонерів зростає — уже зараз на 10 працюючих — 9 пенсіонерів. І по суті ми щомісяця із зарплати відраховуємо чималі кошти до Пенсійного фонду, аби народні «слуги» могли безбідно існувати.

Обіцянки обмежити спецпенсії — благодатна тема. І особливо часто їх дають напередодні виборів. До речі, у 2008 році була спроба обмежити «спецпенсії» 10 тисячами. Але 50 народних депутатів звернулися до Конституційного Суду, і той визнав «неконституційним» таке обмеження. А ось платити пенсію у 600 гривень — «у самий раз», конституційно!

Син головнокомандувача УПА Юрій Шухевич міг би, до речі, теж віднедавна отримувати непогану пенсію — 10 тисяч гривень — йому як Герою України за особливі заслуги перед Батьківщиною призначив уряд. Як уже писала «УМ», Кабмін «ощасливив» не тільки пана Юрія — крім нього, доплату до пенсії отримала решта Героїв України: Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, повні кавалери Ордена Трудової Слави, особи, які нагороджені чотирма та більше медалями за відвагу (це за умови, що їхня нинішня пенсія не перевищує 15 тисяч гривень). Однак Юрій Шухевич вирішив гроші не брати, бо вважає це підкупом перед виборами.

Натомість уже багато років пан Юрій бореться з несправедливою пенсійною системою, судиться із чиновниками і атакує народних депутатів вимогами відновити справедливість, ухвалити закон, за яким би розмір пенсій установлювався для всіх залежно від стажу та заробітку. Юрій Шухевич разом із колегами розробив законопроект про скасування привілеїв у пенсійному забезпеченні й надіслав його до понад 100 відомих народних депутатів із проханням зареєструвати. Відгукнулися лише Микола Кульчинський та Зіновій Шкутяк із «Нашої України». Одначе навіть самі народні депутати не дуже вірять у прийняття цього законопроекту. «Це не відповідає інтересам правлячої верстви, яка паразитує на українському народові — вона ніколи не віддасть своїх привілеїв, — переконаний Микола Кульчинський. — Але принаймні хтось мусить розпочати суспільне обговорення пенсійної реформи».

ДО РЕЧІ

Цікаво, що жертвами пенсійної несправедливості стали навіть... Президенти України. Зокрема, Леонід Кравчук неодноразово скаржився журналістам, що пенсія народного депутата утричі більша, ніж президентська. Правда, колишній глава держави себе не образив — він таки отримує пенсію народного депутата (як і Леонід Кучма, до слова). Але Леонід Кравчук однаково вважає себе приниженим. «Я хотів би мати президентську пенсію. Як заробітна плата чинного президента, і думаю, що у цьому є логіка. Тому що за Конституцією я пишусь: «Президент». Довічно», — наголосив Кравчук.