ЦИТАТИ ТИЖНЯ

Юлія Тимошенко,
Прем’єр–міністр України
— про свої аргументи до Вищого адмінсуду задля невизнання Януковича обраним Президентом:

— Коли людина хвора на божевілля, вона просто не відчуває болю! Таку людину можна колоти, різати, що завгодно... І коли суспільство абсолютно індиферентне і не відчуває, що написано в Конституції та законах, то воно таке саме божевільне... Це зрозуміло навіть мені як людині, що має фінансово–економічну освіту, проте не має юридичної. Але я буду над цим працювати.

(«Українська правда»)

Микола Азаров,
керівник виборчого штабу Партії регіонів
— про незадовільний стан київських вулиць перед інавгурацією нового Президента:

— Я от буквально вчора проїжджав повз Кабінет Міністрів по вулиці Садовій. І дивився на це з погляду майбутньої інавгурації і приїзду гостей. І звернув увагу, що навколо Кабміну — гори брудного снігу. Якби біля мого будинку лежало стільки брудного снігу, я б як називався? Поганий господар. Щодня повз це проїжджає Прем’єр, віце–прем’єр, міністр Кабінету Міністрів... Вони що, цього не бачать? Виходить, вони погані господарі... Я подзвонив [меру] Черновецькому і сказав, що треба упорядкувати центр міста, а то соромно буде.

(«Інтер»)

Олександр Турчинов,
перший віце–прем’єр–міністр
— про відмову уряду Тимошенко виділяти кошти на інавгурацію новообраного Президента:

— Ні, це питання ми не розглядали. А які гроші потрібні? Януковича на таксі привезти?

(«Українські новини»)

Віктор Янукович,
Президент України
— про свій заклик до всіх депутатів Верховної Ради співпрацювати
в ім’я України:

— Взаємне несприйняття внаслідок поразки одних і перемоги інших є не лише деструктивним з позицій інтересів держави, але й глибоко аморальним. Адже сказано у Святому Письмі: «Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі...». Життя підтвердило цю просту та очевидну істину: люди не люблять, коли їм демонструють кулаки. Вони схильні більше довіряти тим, хто подає руку на знак миру.

(President.gov.ua)

Ганна Герман,
«спікер» Віктора Януковича
— про імідж і статус його дружини Людмили:

— Вона буде справжньою народною першою леді. Вона не буде користуватися послугами західних дорогих стилістів, робити із себе якусь ляльку. Вона залишатиметься сама собою, що заслуговує на повагу. І братиме участь у заходах за участю Президента, як цього вимагатиме протокол.

(«Ізвєстія в Украінє»)