«При чому тут я?»— здивувався у своєму коментарі до публікації «Гербовий перстень» («УМ» від 10.02) шанований мною поет, громадський діяч Іван Драч, він же володар перехідного перстня Гетьмана України Івана Мазепи. Таке запитання здивувало, гадаю, не лише мене.
Я розумію безцінну вартість такої нагороди, першим володарем якої був не менш відомий поет, мій земляк — на вулиці саме його імені, вулиці Богдана Лепкого, я мешкаю.
Богдан Лепкий високо цінував діяльність Гетьмана. Саме, очевидно, тому на відзначення його безцінного внеску у воскресіння мазепинських ідей, у боротьбу за волю України, було засновано цю пам’ятну річ — Мазепинський перстень. Було встановлено його статус — перехідний, тобто нагорода не є довічною, що стає очевидним із публікації газети.
А тому мені вельми прикро за коментар пана Драча. Мовляв, хочуть нагороджувати, то нехай зроблять новий перстень. Адже відомо всім, навіть ворогам вільної України, те, що саме Президент Віктор Ющенко, найбільше в нинішні, та й колишні часи, зробив для того, аби відродити добру пам’ять про борця за Україну, анафему якому й донині не зняла російська церква.
Так, перстень Мазепи є знаковим. І, я б сказав, родинним сім’ї Лепких. І вони мають право цікавитися і дбати, щоб така нагорода була вручена найбільш достойним на даний час. Певна річ, не применшуючи заслуг інших. Оскільки перстень є перехідним, то вони мали право сказати своє слово. І це не применшує заслуг пана Драча.
Однак саме на цей час більше, ніж Президент Віктор Ющенко, у відродженні української героїчної історії й пам’яті не зробив ніхто. І ще не скоро зробить. Адже ще не встигли сісти у президентське крісло, а вже нищать пам’ятники Тарасу, співцю України, вже кажуть, що має бути друга мова, лиш невідомо ще, яка — татарська, білоруська, але чужинська; вже має бути іноземний флот навічно в Україні, вже газ має проходити не по українських, а чужих трубах, але по українській території.
Саме тому мені прикро, що дбаємо про себелюбство в такий поганий час, а не про славу України. Гриземося за те, за що не повинні гризтися. Тому й маємо засилля чужої, а не власної, думки.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
