Українці втратили повагу до дрібних грошей. Дріб’язок, який поступово накопичується в гаманці, кудись подіти майже неможливо: за копійки вже нічого не купиш, та й у магазинах їх беруть неохоче. Залишається два виходи: або складати монетки до найрізноманітніших скарбничок або ж просто... викидати.
І цим самим марно витрачати державні кошти. Адже карбування однієї копійки коштує майже два центи. «Затрати на карбування — аж 16 копійок, а вводиться в обіг лише одна. Таким чином, втрати держави становлять 1 до 16», — розказує розробник перших українських пам’ятних монет, заступник голови Асоціації нумізматів України Володимир Левченко.
Від такого прямого збитку уже відмовились у Білорусі, Угорщині та Швеції. Проте Монетний двір України щорічно карбує від п’ятисот мільйонів до мільярда штук розмінних монет — точніша інформація конфіденційна, а вартість карбування засекречена.
У Національному банку України погоджуються, що номінал у одну, дві і навіть п’ять копійок треба виводити з обігу. Проте, за словами банкірів, офіційний дозвіл можуть дати тільки в Кабінеті Міністрів та Верховній Раді.
Тож поки немає відповідного закону, монетники змушені щоразу докарбувати новий дріб’язок, адже кожного року він кудись зникає. І винні не тільки вітчизняні нумізмати мимоволі — значний вклад роблять також й іноземні туристи. «Наші монети вивозять за кордон як металобрухт, для використання в біжутерії чи навіть переплавки», — підсумував Володимир Левченко.