Через 300 лiт

      Влада, що проігнорувала вшанування пам’яті жертв однієї з найтрагічніших подій нашої історії — кривавої розправи російських військ Меншикова і князя Голіцина над українськими козаками та мешканцями Батурина — вкотре довела свою неукраїнську сутність.

      «На кожному кроці нам можновладці розповідають, як вони люблять Україну та українців. Де ж ці любителі сьогодні?» Запитання «нашого українця» Івана Плюща відповіді не потребувало. Влада, що проігнорувала вшанування пам’яті жертв однієї з найтрагічніших подій нашої історії — кривавої розправи російських військ Меншикова і князя Голіцина над українськими козаками та мешканцями Батурина — вкотре довела свою неукраїнську сутність. Хоча доводити це, власне, вже давно не потрібно — народ і без того все чудово розуміє.

      Суботнього ранку 10 квітня мешканці Чернігова, Ніжина, Прилук і самі батуринці почали сходитися до того місця, де триста років тому безжально вбивали тисячі їхніх прапрадідів. За радянських часів про криваву розправу над батуринцями, коли у 1708 році війська Петра І перетворили гетьманську столицю Івана Мазепи на згарище, а 20 тисяч його мешканців просто порубали на шматки, історики воліли мовчати. Задля власної безпеки...

      Перед Великоднем мешканці Батурина відклали святкові приготування й прийшли на місце, де колись височіла батуринська фортеця. На її схилах київськi та чернiгiвськi скульптори встановили високий одинадцятиметровий хрест із бронзовим розп’яттям Ісуса. Біля його підніжжя, поки підтягувався народ, кілька чоловіків викопали могилу. В ній після короткої панахиди і перепоховали прах козаків та мешканців, що стали жертвами Батуринської трагедії. Останки нещасних нещодавно знайшли місцеві археологи під час розкопок у центральній частині старого міста.

      «Раніше про Батуринську трагедію було відомо одиницям, треба щоб про це знала вся Україна. Хрест — це наша плата за те, що ми так довго не знали власної історії. Він не даватиме забути про криваву розправу над батуринцями», — розповів автор монумента  Анатолій Гайдамака. Водночас Анатолій Васильович скромно зауважує, що нічого унікального у своїй роботі не бачить. Каже: «У нас так прийнято, що на цвинтарі ми ставимо хрест, тому я зумисне не вигадував якогось помпезного монумента».

      Автори проекту сподіваються, що таким чином про Батурин знатимуть не тільки в Україні, а й за кордоном. До речі, гроші на спорудження пам’ятника, як і на розкопки, збирали з усієї України й діаспори. Ідея ж ушанувати пам’ять жертв Батуринської трагедії належить блоку «Наша Україна» та громадській ініціативі «Відродження Батурина». Саме представники «НУ» ще кілька років тому після зустрічі в Батурині пообіцяли увічнити пам’ять убитих армією Петра І українців.

      На відкриття монумента приїхали лідер «Нашої України» Віктор Ющенко та його соратники: Іван Плющ, Юрій Костенко, В’ячеслав Кириленко, Павло Мовчан, Iгор Тарасюк, Іван Драч, а також народний артист Дмитро Гнатюк. Згодом «нашоукраїнці» обіцяють зробити цілий меморіальний комплекс, присвячений жертвам Батуринської трагедії. «Батурин і досі для мільйонів українців залишається порожнім звуком, але курган із хрестом — це не просто місце: на ньому стояли наші прапрадіди», — заявив Віктор Ющенко. І додав, що й далі робитиме все для того, аби відродити українську історію.

      Подальша доля розкопок залежить від фінансування. «Якщо діаспора не перешле нам гроші, то продовжувати розкопки палацу Мазепи та місця трагедії у серпні цього року не буде за що», — розповіла «УМ» директор заповідника «Батурин — гетьманська столиця» Наталія Реброва. Водночас оздоблювальні роботи біля хреста поновляться вже за кілька місяців. Скульптори обіцяють оздобити розп’яття підсвіткою, так що хрест виднітиметься з батуринського пагорба на кілька кілометрів, в тому числi з автошляху Київ—Москва. А на самих схилах протягом року посадять молодий бузок. Кажуть, романтик Мазепа, який стояв на чолi Батурина, з усіх рослин найбільше любив саме ці пахучі кущі.