Життя Сергія Ципляєва не вписується у жодну зі знайомих форм перебування людини у просторі. Замість теплої домівки з гарячою ванною він обирає чисте небо над головою і крижану ополонку, а кар’єрою фізика–ядерника давно пожертвував заради іміджу вільного мандрівника. Як не дивно, у своєму виборі він не самотній, бо вже з’явилося чимало ентузіастів, готових бодай ненадовго пожити його вільним життям, відкриваючи в собі приспаний потенціал невичерпних можливостей. Так волелюбний шукач незвіданого став оплачуваним провідником, що рідко сидить без роботи. Харків на битому маршруті Сергія трапився не випадково. Тут живуть його послідовники і друзі, які колись і підказали один із способів фінансової матеріалізації вічного потягу до свободи.