Конструктор сили

Дев’ять днів тому пішов із життя Герой України Федір Муравченко... Країна втратила геніального конструктора авіадвигунів, який упродовж останніх двадцяти років очолював Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка Івченка... Цей фахівець умів не лише творити, а й відстоювати вітчизняну марку. У цьому контексті показовим є шлях до істини, прокладений Федором Муравченком після авіакатастрофи в Іркутську, що сталася 6 грудня 1997 року і призвела до численних людських жертв. Півхвилини (!) фатального польоту Ан–124 Муравченко аналізував десять років, аби спростувати версію росіян і сказати правду про НП.

А наостанок я скажу...

Того далекого грудневого дня транспортний літак Ан–124 із двома винищувачами Су–27 на борту злітав із летовища в Іркутську, аби взяти курс на В’єтнам. Після того як колеса «Руслана» відірвалися від злітної смуги, минуло лише 30 секунд — і літак упав на житловий будинок. Комісію з розслідування причин аварії російська сторона створила оперативно, а ось безперешкодну роботу в ній фахівців з України «старший брат» унеможливив. Доступ до інформації, як і до місця трагедії, запоріжці одержали надто пізно для того, аби застерегти своїх російських колег від поквапливих і упереджених висновків.

Логічного перебігу розслідування добитися не вдалося, і комісія Збройних сил РФ винесла прогнозований вердикт: падіння літака було спричинене відмовою одного з чотирьох двигунів, розроблених для Ан–124 запорізькими конструкторами. Невдовзі висновок було деталізовано: мав місце помпаж двох двигунів Д–18Т, одержаних від ДП «Івченко–Прогрес», і відмова клапана на третьому.

Запоріжці визнавали, що на одному двигуні «Руслан» таки не міг набрати висоту. Водночас доктор технічних наук й академік Інженерної академії України Федір Муравченко мав доста підстав захищати «честь» двигунів, завойовану їхньою безвідмовною роботою в небі всіх країн—партнерів світу. І «незговірливий» запоріжець на звинувачення росіян зреагував власним розслідуванням причин «іркутської трагедії».

Істина по–запорізьки

«Перебираючи тоді вірогідні причини відмови двигунів, ми відразу ж акцентували на потребі «копнути» зовнішній фактор, — згадував на одній зі своїх останніх прес–конференцій Федір Муравченко. — Чим ми й займалися впродовж десяти років. Наша команда з грудня 1997–го, паралельно з основною роботою, виконала колосальний обсяг додаткових досліджень і випробовувань. Й упевнилися у своїй правоті. У березні (2009 року. — Авт.) ми офіційно звернулися до уряду Росії з пропозицією переглянути висновки дер­жавної комісії РФ щодо причин авіакатастрофи в Іркутську. Якщо цього не станеться, то ігнорування наших аргументів може призвести до нових загадкових аварій».

Що ж спричинило «іркутську трагедію» за версією українців? «Нештатна кількість води у пальному», вважають вони. Фахово оцінити подробиці «іркутської трагедії» Федору Муравченку допомогло настирне, упродовж п’яти років, заглиблення у нетрі молекулярної теорії і тих розділів науки, які розсекречували «поведінку» молекул й утворення розчинів, у тому числі суміші води з іншими рідинами.

Росіяни відкидали при­пущення українців щодо фатальної «поведінки» великої кількості води в керосині «Руслана» в умовах зниження температури до мінус 22 градусів. Дурниці, мовляв: індикатори ж води не реагували на «нештатну кількість» води у пальному. У тому й річ, зауважував Федір Муравченко, що фізика досі нічого не каже про внутрішньомолекулярні розчини водяної пари і про здатність такої пари чудово розчинятися у керосині; донедавна замовчувала наука і той факт, що на такий розчин індикатори води не реагують, доки вміст води не перевищить нормативне значення разів у десять.

Наразі це вже не припущення, а параметри, встановлені за підсумками досліджень моторобудівників у лабораторіях і на стендах свого підприємства. Перший етап комплексної роботи тривав безперервно, упродовж 102 діб; на відеоплівці творці двигунів зафіксували триста з лишком годин найсуттєвіших етапів функціонування унікальних датчиків, спеціальних установок і пристроїв. Запоріжці упевнилися у вірогідності перевищення нормативного вмісту води в керосині від десяти до ста разів — залежно від температури; зібрали докази і того, що в умовах турбулентних течій у баках Ан–124 льодоутворення за своєю вагою могли перевищити нормативний вміст води у керосині у п’ять разів.

Звинувачувати не можна переглянути

Результати унікальних досліджень у Запоріжжі були оперативно передані відповідним відомствам Росії, у тому числі Військово–Повітряним силам, командування яких на той час заборонило усі польоти Ан–124. Певна надія зажевріла «з подачі» тодішнього глави уряду Росії Віктора Чорномирдіна, який відтермінував затвердження акта держкомісії, а члени її наполягали на двох причинах авіакатастрофи — «недостатніх запасах газодинамічної стійкості двох двигунів Д–18Т і відмові електромагнітного клапана, яка призвела до зупинки третього двигуна». Свою версію Федір Муравченко аргументовано відстоював у листах до перших осіб України і Росії, керівників міністерств і відомств, озвучував на прес–конференціях.

Федір Муравченко згадував свою участь у заходах із нагоди десятиріччя експлуатації компанією «Волга–Дніпро» тих таки ж «Русланів». Оргкомітет висунув прибулому до Москви запоріжцю ультиматум: прес–конференцію буде зірвано, тільки–но ви розпочнете наполягати на «льодовій» версії причин «іркутської трагедії». А друзі з компанії, згадував пізніше Муравченко, про всяк випадок показали йому навіть, де «чорний вхід». «Будь–що може статися, якщо наполягатимете на своїй версії, Федоре Михайловичу, — застерегли доброзичливці. — За цими дверима внизу припарковано машину... Ось пропуск до оплаченого номера в «резервному» готелі, де вас ніхто не здогадається шукати».

Сказати все, що запоріжець хотів, таки не вдалося, але інцидент набув міжурядового звучання, і наша сторона, «з подачі» Федора Муравченка, наполягала на відкритті витратних баків шести інших літаків, аби перевірити, чи є у керосині вода, а в баках — лід (повторне відкриття баків й аналогічний аналіз пального запоріжці пропонували провести після здійснення контрольного рейсу до В’єтнаму). «Акт про відкриття витратних баків Ан–124 на чергове засідання держкомісії військовики пред’явили, але нічого «зайвого» там чомусь не знайшли», — пригадував пан Муравченко. Щодо обіцяного росіянами контрольного рейсу, то він тоді взагалі не відбувся. Попри це, командування ВПС Росії відновило польоти «Русланів», а наступний глава уряду Кирієнко, змінивши Чорномирдіна, відразу ж завізував акт. Це було своєрідним вироком нашій версії».

Це давало підстави російським страховикам вимагати від МКБ «Прогрес» (тодішня назва підприємства) та «Мотор–Січі», як розробника і виробника двигунів–«винуватців», відшкодування сум, розмір яких загрожував, принаймні «Прогресу», банкрутством. Рятівною для «Мотор–Січі» обставиною став «вік» двигунів фатального «Руслана» (два з них давно вичерпали гарантійний ресурс експлуатації, однак їх не замінили); адвокату ж «Прогресу» упродовж п’яти засідань доводилося тлумачити Феміді, що члени держкомісії твердять неймовірне, не визнаючи очевидного. Єдиним доказом була низка проведених у Запоріжжі досліджень — доки не підсобила компанія «Волга–Дніпро»: колеги–друзі Федора Муравченка «проревізували» всі чотири баки літака. Підсумок дав шанс для порятунку авіаконструкторам: дюжина фахівців підготувалася засвідчити суду, що за температури керосину мінус два градуси у пальному було виявлено від 100 до 2349 грамів льоду. Це ставило під сумнів об’єктивність акта держкомісії ВПС Росії.

На шосте, заключне, засідання судді збиралися для винесення рішення, й апелювати до нових доказів було запізно. Тоді відповідачі вирішили задіяти заактований компанією «Волга–Дніпро» рятівний експеримент у інший спосіб. У Запоріжжі скликали нараду за участі членів держкомісії та генералів РФ. Новим актом господарі заходу змогли спантеличити «господарів ситуації». Ще більше пихи злетіло з гостей після застереження Федора Муравченка: аби врятувати підприємство від банкрутства, ми також апелюватимемо до суду. Адже російська сторона повністю ігнорує аргументи українців. Подіяло! У день оприлюднення рішення з’ясувалося, що компенсації страхової суми ніхто вже не вимагає, що екіпаж діяв у форс–мажорних умовах із дещо інших причин..

Однак Феміда так і не анулювала акта держкомісії щодо причин «іркутської трагедії», що було особистою трагедією Федора Муравченка. Йдеться ж і про репутацію відомого всьому світу підприємства, і про ризики недооцінки «льодового» фактора. До останнього дня свого життя Конструктор не втомлювався нагадувати росіянам статистику МАК: наявність у баках води і льоду за період із 1963–го до 1997–го спричинила чотири катастрофи і 24 інциденти лише в «цивільному» небі Росії. Визнання фахівцями хибності висновків росіян і досі актуальне. Особисто Герой України Федір Муравченко, як «адвокат» і патріот своєї Батьківщини, зробив для цього все можливе.