«Санта–Барбара» по–українськи

дедалі частіше вітчизняні телеканали представляють глядачам серіали власного виробництва. Цьогорічні прем’єри «Тільки кохання» «плюсів» та «За законом» каналу ICTV об’єднує те, що зняті вони за купленими іноземними форматами. «Сусіди» — спільний телепроект «Інтер Медіа Продакшн» та Prima–film — стоять дещо осторонь, бо тут і ідеї власні, і зйомки, і режисери, й актори. У результаті вийшла своєрідна «Санта–Барбара» місцевого розливу — конкурентоспроможне «мило», в якому живуть київські сім’ї в реальному часі і навіть говорять по–нашому: російською, українською та суржиком.

Отже, живуть у під’їзді однієї київської «сталінки» кілька сімей. У сьогоднішній серії живуть саме сьогодні. Дивляться передачі та фільми, щоправда, лише телеканалу «Інтер». Молода адвокат Олена нарешті дочекалася чоловіка Андрія з піратського полону з Сомалі. Проте через кілька днів після повернення з’ясовується, що в Андрія є позашлюбна дитина. Олена, яку грає Поліна Войневич, готова віддати всі свої заощадження, як з’ясовується, хворій дитині, але наполягає на розлученні з чоловіком. У стосунки юриста й уже безробітного помічника капітана вплітається виконроб, що взявся робити ремонт у квартирі Олени (Андрієве житло — в Одесі), інтереси якого Олена через деякий час захищає в суді. Не найкращі часи в родині Поліщуків — керівника держпідприємства Петра (актор Театру на Подолі Олександр Ігнатуша) і його дружини–викладачки Світлани (акторка Молодого театру Лідія Вовкун): незаміжня донька вагітна, син збив перехожого.

Поряд із цими серйозними героями — кілька іронічних, у яких відчувається почерк одного з п’яти сценаристів «Сусідів» — Григорія Ховраха, співавтора телепроектів «СВ–шоу» та «Шоу Вєрки Сердючки». Ексцентрична мати двох дорослих дітей, що дає уроки музики, Радміла — звичайно не Геля, не найвідоміша українська провідниця чи її мама. Але риси кожної з них можна вловити в образі, який блискуче грає Олена Бондарєва–Рєпіна. Радміла декларує, що вона найдобріша і найніжніша, проте 29–річній простакуватій доньці–товстунці Маші весь час дорікає, що та багато «тріскає» і випроваджує її на вулицю, коли чекає на коханця; невістку називає «селючкою» та може залишити без зготованої нею ж вечері. Машу (Віталіна Біблів) на початку кожної серії показують із надкушеним бананом. Вона, зацькована матір’ю (бо дуже вже нагадує батька: «Ти думаєш, мені приємно бачити цього тюхтія — ви ж із ним як дві краплі води», — щира Радміла в одній із серій). Над образом товстунки глядач теж постійно підсміюється: як вона упродовж двох десятків серій–днів пробує заробляти гроші то складанням вітальних віршиків, то продажем поясів для схуднення чи саморобних суші.

Дехто «інтерівських» «Сусідів» порівнює з серіалом «Спальний район», який почав показувати російський Перший канал ще наприкінці минулого року. Проте «Сусіди» — це так звана «мильна опера», горизонтальний серіал із відкритим фіналом, дії в якому можуть розтягнутися на десятиліття. Його творці рівнялися на британський серіал Coronation Street. Події «Сусідів» відбуваються переважно у стінах квартир «сталінки» чи біля під’їзду, ну ще в аптеці. Усі події: ДТП, судові засідання тощо — тільки в розповідях героїв. «Спальний район» компанії «Амедіа» — це горизонтальний серіал із закінченими історіями. Антураж подій тут різноманітніший і ніяких іронічних образів. Натомість звучать ностальгічні нотки на кшталт: «Радянська влада сиріт у біді не залишала». У «Сусідах» пенсіонерка тьотя Галя (Ніна Касторф) з усмішкою везе свою «кравчучку», втішає сина і себе, що якось протримається на отриману пенсію, лише бажає державним правителям, щоб вони жили на такі гроші.

За словами виконавчого продюсера телеканалу «Інтер» Єгора Бенкендорфа, «Сусідів» створюють не для продажу у Росію чи іншу країну. На перший погляд, такі заяви звучать дещо дивно після того, як канал продав росіянам своїх «Сватів» у трьох частинах, створених за підтримки KyivFilm і студії «Квартал–95». Але, по–перше, власний формат і українські актори — це дешевше. По–друге, орієнтація на внутрішній ринок на 19–му році незалежності України — це закономірний процес у країні, де вже досягло повноліття покоління, яке не бачило «досягнень» колишнього Союзу. Навіть якщо «Сусіди» — серіал для домогосподарок і бабусь, які не мають змоги попліткувати на лавочці про тих, хто живе поруч.