Російська «хімія» на українських чорноземах

Українському ринку мінеральних добрив загрожує імпорт із Росії та Білорусі. Зайшовши на ринок, сусідні виробники змушують вітчизняних колег знижувати ціну продукції. Однак через високу вартість газу (порівняно з країнами–сусідами) та застаріле обладнання українські виробники міндобрив змушені працювати у збиток. Отримати вигоду можуть лише вітчизняні аграрії — імпорт дозволить їм придбати дешевші й водночас не менш якісні добрива, а в перспективі отримати значний урожай. Проте через велику політику й погоду купувати добрива вони не поспішають.

«Складний» конфлікт

Справжня битва розгорнулась на ринку складних добрив: українців підкорили брати–слов’яни. Торік російські й білоруські виробники складних добрив марок NPK завезли в Україну близько 500 тисяч тонн продукції при щорічній потребі приблизно в 600 тисяч. Заробили на імпорті, звісно ж, закордонні виробники — приблизно 160 мільйонів доларів. Українським хімічним заводам доводиться поступово відмовлятись від виробництва даного виду продукції. Так, минулої осені, коли собівартість виробництва перевищила імпортні ціни на 20 відсотків, провідні вітчизняні виробники складних добрив, як Дніпровський завод мінеральних добрив та ВАТ «Сумихімпром», змушені були зупинити випуск продукції. Як результат — частка імпорту складних добрив на листопад минулого року становила аж 95 відсотків.

Розібратись у цій ситуації мусить Мінекономіки — саме йому проводити розслідування (за зверненням «Союзу хіміків України») доручила Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі. У заяві профільної асоціації члени комісії побачили «достатньо доказів зростання імпорту в Україну мінеральних добрив, у результаті чого могла бути заподіяна значна шкода національному товаровиробнику».

Експерти зазначають, що результатом розслідування може бути введення тимчасового мита у розмірі 30—40 відсотків вартості цих добрив. Інший можливий варіант — обмежити ввезення NPK російського й білоруського походження до 100—110 тисяч тонн. Саме такі заходи, на думку виробників, змусять імпортерів відмовитися від демпінгу в Україні. Проте інші учасники ринку до таких варіантів ставляться трохи скептично, зазначаючи, що самі по собі ці заходи жодного ефекту в першому півріччі цього року не матимуть. Адже обсяги добрив на перше півріччя аграрії та трейдери вже практично викупили. Реально відчути користь від їхнього введення можна буде не раніше осені.

Також проти обмеження імпорту активно виступають особливо малі та середні агропідприємства. Адже у них недостатньо коштів для купівлі досить дорогих вітчизняних складних добрив. «Ми проти порушення конкурентного середовища в цьому секторі, оскільки це може призвести до монополії. Для фермерів уже більше півтора року ціни на складні добрива є малодоступними. Тому ми знизили показники їхнього внесення», — відзначив президент Асоціації фермерів і приватних землевласників Іван Томич.

Окрім того, експерт допускає змову вітчизняних і російських виробників у встановленні закупівельних цін на продукцію. «Схожі домовленості вже мають місце на ринку аміачної селітри, незважаючи на скасування мита на ввіз цього більш доступного для нас добрива з Росії. Не виключено, що зрівняються ціни при поставках в Україну й на складні добрива», — додав він.

Чекають іще місяць

Вітчизняні хімічні підприємства мають усі можливості для забезпечення аграріїв мінеральними добривами, вважає міністр промислової політики Володимир Новицький. За його даними, у вітчизняному хімічному комплексі працює дев’ять підприємств, які мають повний цикл виробництва основних видів мінеральних добрив. Минулого року агропромисловому комплексу було відвантажено більш як 1,3 мільйона тонн вітчизняних мінеральних добрив, що на 5 відсотків більше за дані попереднього року.

Вироблений минулоріч обсяг добрив, за підрахунками міністерських фахівців, дозволив не лише забезпечити потреби аграрних підприємств під час проведення осінніх польо­вих робіт у 2009–му, а й створити відповідні запаси мінеральних добрив під весняні польові роботи 2010 року. «Аграрний фонд торік купив аміачну селітру на цей маркетинговий рік. Йому вже надали право її продати», — підтверджує слова колеги аграрний міністр Юрій Мельник.

«З погляду виробництва добрив для потреб аграріїв вітчизняні хімічні підприємства мають усі можливості, а от щодо покупки необхідних обсягів, то тут існують затримки з боку аграріїв», — додав міністр. Певне затишшя на ринку відзначають також виробники та трейдери. Зокрема на азотні добрива — окрім карбамідо–аміачної суміші, яка користується попитом і приблизно відповідає вартості селітри — не перевищує 2000 гривень за тонну.

Попит на добрива залишається дещо стриманим, відзначають й експерти Української аграрної конфедерації. Зокрема через погіршення фінансового стану вітчизняних агропідприємств та зменшення у 3,5 раза обсягів їхнього кредитування у 2009—2010 роках. Не сприяють внесенню добрив і погодні умови. Ще одна причина, через яку аграрії активізують закупівлю добрив не раніше кінця лютого, — очікування змін до держбюджету, якими передбачено виділити на компенсацію вартості добрив у 2010 році 300 мільйонів гривень, — відповідну постанову Кабмін затвердив ще наприкінці минулого року. Вводячи компенсації, уряд хоче профінансувати цьогорічну закупівлю добрив, що накопичилися на складах у Сумах, Дніпродзержинську та Армянську.

Також, на думку експертів УАК, стримує попит ще й очікування аграріями фіксованих цін на міндобрива. За даними Мінпромполітики, споживачі й виробники мінеральних добрив, Союз хіміків й Аграрний фонд планують підписати декларацію щодо встановлення на три роки фіксованих цін на основні види добрив: аміачну селітру, карбамід, фосфорні й складні міндобрива.