Дорогі браття і сестри! Христос воскрес!
Святий Іоан Золотоустий у своєму слові на Пасху закликає всіх людей до радості. Він говорить: «Увійдіть усі в радість Господа свого... Багаті й бідні, один з одним святкуйте! Стримані й ліниві, день вшануйте! Ті, що постилися, і ті, що не постилися, — веселіться сьогодні!» Пасхальна радість повинна наповнити всіх і все.
Чому цього дня повинен радіти весь людський рід? Тому що Христос воскрес і переміг смерть. Нам треба серйозно сприймати цю подію, сприймати її всім єством і розуміти, що вона означає для нас. Ми віримо, що Бог створив людину безсмертною душею і тілом. В одній істоті Він з'єднав духовне і тілесне, небо і землю. Але гріх перших людей вніс в людську природу смерть і через це розділив двоєдину природу. Хоч безсмертна душа після тілесної смерті й продовжує існувати у потойбічному житті, але тіло перетворюється на порох земний; воно нікуди не зникає, бо матерія незнищенна, як і дух.
Чому ж ми радіємо в пасхальні дні? Ми радіємо тому, що Бог, який створив людину, Господь наш Ісус Христос, оновив у Собі людську природу. Він знову з'єднав після смерті душу і тіло. Хочеш, вір у це, а хочеш не вір! Але це справді так, бо так сказав і вчив Бог, а Йому треба вірити. Апостол Павло говорить: «Як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15, 21-22).
Христос визволив нас не тільки від фізичної смерті, а й від смерті духовної, тобто від гріха. Гріх завдає людині не менше страждань, ніж тілесна смерть. Ми добре знаємо, як люди страждають від власних і чужих гріхів. Страждання від гріхів продовжуються у потойбічному житті у пеклі — в місці перебування грішників.
Христос Спаситель Своїми стражданнями, особливо в Гетсиманському саду і на Голгофі, переміг гріх Своєю людською природою і цим визволив нас від гріха. Тепер Він як Бог і Переможець гріха прощає гріхи людям, які каються. Ось чому апостол Павло разом iз пророком Осією, звертаючись до смерті і пекла, яке утримувало грішників, взиває: «Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?» (1 Кор. 15, 55; Ос. 13, 14).
Дорогі браття і сестри! Виголошуючи «Христос воскрес!» або відповідаючи на вітання «Воістину воскрес!», ми сповідуємо віру у власне воскресіння. Наше серце впевнене, що після смерті ми воскреснемо і наша душа з'єднається з нашим тілом. Можливо це чи ні? Коли ми виголошуємо «Христос воскрес!», ми свідчимо, що наше воскресіння стало можливим. Нашу віру утверджує воскресіння Христа. Якщо Христос помер і воскрес, то чому наше воскресіння неможливе? Син Божий для того і став людиною, щоб оновити людську природу і зробити неможливе можливим.
Якщо ж хтось виголошує «Воістину Христос воскрес!» і не вірує в загальне воскресіння мертвих, той лжець, бо одне виголошує устами, а інше має в душі.
Апостол Павло, який навчився Євангелію не від людей, а отримав одкровення від Бога, сказав: «Тлінному цьому належить одягнутися в нетління, і смертному цьому одягнутися в безсмертя. Коли ж тлінне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою» (1 Кор. 15, 53-54). І пророк Ісаія за вісім століть до Різдва Христового прорік, кажучи: «Так говорить Господь: поглинута буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич» (Іс. 25, 8).
Маючи вічне майбутнє і радіючи з цього, ми не повинні забувати і про наступне: воскреснуть всі — і мертві, і живі, і ненароджені, але доля всіх буде різною. Одні будуть блаженствувати у славі Божій, а інші страждатимуть у царстві зла. Кожна людина вільно обирає своє вічне життя на землі. Сенс земного життя в тім і полягає, щоб тут обрати своє грядуще. Тепер наше майбутнє залежить від нас. Христос-Спаситель все зробив для нашого спасіння. Хочеш мати вічне блаженство, обирай віру і любов до Бога і ближніх. Не хочеш?! Твоя справа, чоловіче! Тобі Бог дарував свободу і не порушує її. Але пам'ятай, що вічне життя є і суд Божий також!
Воскресіння Христове дає нам надію і в сьогоденному житті. Віра в Бога допомагає нам боротися з власними гріхами і вадами і перетворювати суспільне життя на краще. Вона свідчить, що неможливо будувати своє благополуччя на чужому горі. Якщо в країні багато знедолених і покривджених, то це означає, що країна хвора, її треба лікувати. Там, де панує соціальне зло, там немає ні здорового глузду, ні християнської любові. Віра в Бога нагадує нам про суд Божий і про те, що у потойбічне життя ми нічого з собою не візьмемо, все залишиться тут, на землі; з нами підуть у вічність тільки духовні скарби. Знедоленого і хворого віра втішає і говорить: не сумуй, поруч з тобою Бог, Він допоможе тобі, звертайся до Нього в молитві. А багатому Бог нагадує, що твоє багатство — не твоє, а Боже. Він дав тобі, щоб ти розумно і з любов'ю до ближніх управляв ним. Знай же, чоловіче, що Бог сильний і позбавить багатства. Воскресіння Христове дає нам надію, що Бог може духовно воскресити і Україну.
Дорогі браття і сестри! В цей радісний день — день перемоги життя над смертю — сердечно поздоровляю вас і наших співвітчизників-українців у діаспорі з найбільшим християнським святом — Воскресінням Христовим.
Щиро вітаю з Пасхою Христовою Президента України Леоніда Кучму, Верховну Раду, український уряд, Збройні сили України, всіх християн — православних, католиків і протестантів, весь український народ.
Все зло світу перемагається таїною Воскресіння Христового, і під його промінням зникають страждання, хвороби і людська несправедливість, бо Христос переміг гріх і смерть! Воскресіння Христове надає віруючим впевненість в остаточній перемозі добра над злом, у вічному торжестві добра. Підносячи молитви до Господа нашого Ісуса Христа, благаймо Його, щоб Він благословив нашу славну Україну, відкрив людям двері духовного оновлення, дарував народам світу мир. Будемо постійно молитися, щоб Господь воскресив наші душі і послав у наші серця любов, яка є основою земного і вічного життя.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами!
Амінь.
Воістину Христос воскрес!
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
