Космонавте Нелюбов, третім будеш!

      Цьогорічна весна могла стати 70-ю у житті космонавта Григорія Нелюбова. Першу людину, яка на власні очі побачила космічний простір, — Юрія Гагаріна — знає увесь світ, а от прізвище його дублера, Нелюбова, відомо лише рідним, друзям та колегам «по небу».

      У Запоріжжі є версія, що першим 12 квітня 1961 року повинен був летіти в космос саме Нелюбов, і лише в останній момент він став дублером Юрія Гагаріна. Подейкують, що кремлівських вождів збентежило прізвище кандидата. Начебто Гагарін — звучить гордо, а ось Нелюбов... Як би там не було, але першим всесвітньо відомим космонавтом став Юрій Олексійович.

      Спершу готувались до польоту дві з половиною тисячі льотчиків-асів. У той загін потрапив і Нелюбов, випускник Єйського вищого військово-повітряного училища, котрий працював на той час у Керчинському полку морської авіації. Після різноманітних перевірок та «відсівів» залишилось двісті найпридатніших кандидатів, до фіналу вийшли двадцять, і нарешті з них було сформовано шістку, яку потім назвали гагарінською: Гагарін, Леонов, Попович, Ніколаєв, Биковський і Нелюбов. Капітан Нелюбов одержав посвідчення космонавта № 3. Друге почесне місце посів Герман Титов (його «Восток-2» сімнадцять обертів навколо Землі зробив 6—7 серпня 1961 року). І знову Нелюбов удостоївся лише ролі дублера. Потім здійснили свої польоти Андріан Ніколаєв, Павло Попович, Валерій Биковський, Олексій Леонов... Із «гагарінського секстету» у космосі так і не побував лише Григорій Нелюбов...

      У товаришів льотчика до такого упередженого ставлення є своя версія. Восени 1962 року вільного від тренажерів дня троє льотчиків-асів випили по келиху шампанського. «П'яниць» запримітив комендантський патруль, і на стіл керівників загону космонавтів ліг рапорт. Злісним цей вчинок не вважали, і начальник патруля повинен був забрати свій «донос» за умови, що «грішна трійця» покається і принесе йому особисто свої вибачення. Молоді ж і гарячі офіцери стояли на тому, що їх просто знеславили, тому вибачатись навідріз відмовились. Справа набрала розголосу, і шлях у космос льотчикам-асам Нелюбову, Анікєєву і Філатьєву було закрито.

      Проте без неба 30-річний Григорій не залишився. Упродовж трьох iз лишком років у Приморському краї випробовував пілотні моделі винищувачів. Трагічно загинув 18 лютого 1966 року. А до Запоріжжя полетіла телеграма зі звісткою про те, ніби капітан напідпитку потрапив під поїзд!.. Родина, звичайно, не повірила, що «небесна ластівка» знайшла смерть на землі. І не помилилась. Коли тіло льотчика привезли додому, мати, Дар'я Лаврентіївна, побачивши сина в суцільних бинтах, кинулася зривати їх (серце відчувало, що їй брешуть!). Так і було — тіло офіцера вигоріло до кісток. Колеги ж розказали родині іншу версію загибелі: в останній політ Нелюбов вирушив, слід розуміти, на недосконалому літаку, котрий потім так і не було запущено в серію.

      Напередодні Дня космонавтики, котрий майже збігається з днем народження запоріжанина, на Капустяному цвинтарі традиційну чарку пам'яті піднімуть його родичі і колишні вихованці Запорізького експериментального загону космонавтів імені Володимира Комарова. Хтось, вірогідно, пом'яне Григорія Нелюбова і на Далекому Сході, де облаштовано ще одну могилу капітана, що згорів у небі Росії. Обеліск «двічі дублеру» облаштували з уламків літаків, котрі розбилися. Натяк друзів на те, як саме обірвалося життя льотчика першого класу.