Одного дня на столах у депутатів Верховної Ради з’явилися дивні папери. Під грифом «цілком таємно» — надрукований текст, а до нього доданий малюнок. На ньому якийсь дід ухопився за щось зелене, що стирчало із землі, і старався його витягнути. До діда причепилася баба. Там ще фігурували молода дівчина, пес і кіт. Останньою у вервечці була істота, подібна до мишки.
Депутати від Партії регіонів розгубилися. Річ у тім, що багато хто з них не вмів читати, а ті, що трохи вміли, не розуміли української мови.
Прийшов Чечетов. Цей умів читати як російською, так і українською. Але і йому не під силу було розгадати символіку, закладену в тексті та малюнку.
Отож усі з надією кинулися до Ганни Герман. Герман пробігла очима текст, хмикнула, потім якусь хвилину розглядала малюнок. На обличчі з’явилася саркастична усмішка.
— Що ж тут не ясно, — впевнено сказала вона. — Як випливає з тексту і чітко видно на малюнку, цей дід — то наш Віктор Федорович. Він докладає героїчних зусиль, щоб вирвати президентську булаву, яка по праву належить йому. Підлі БЮТівці намалювали його в ганебній одежі й непристойному, як для Президента, віці. Але це їм властиво.
А от злюща баба, яка вчепилася в нашого Віктора Федоровича, — це Юлія Тимошенко, яка хоче хитрістю відібрати в нього президентство. Але зверніть увагу на те, як правдиво, досить–таки натурально, змалював її художник. Усі решта фігур — то дрібні партії, які серйозного впливу на вибори вже не мають.
І у стані БЮТівців ішла цікава розмова. Тут читати й писати вміли майже всі. Серед БЮТівців були навіть поети та письменники. Один із них, щоб виправдати своє прізвище, постійно мовчав, а другий хоч і говорив, але якось загадково, занадто патріотично, що викликало певну підозру.
Оцей другий напружено вдивлявся у малюнок. Картина нагадувала йому щось із далекого дитинства. Але мозок, що висох за роки роботи у Верховній Раді, уже нічого не міг відтворити.
— Я думаю, — сказав лідер фракції Іван Кириленко, — що тут усе зрозуміло. Вражає тільки нахабство і витончена аморальність Партії регіонів. Якщо Януковича вони намалювали досить–таки натурально, то Юлію Володимирівну...
— Шановну Юлію Володимирівну, — підказав депутат Шкіль.
— То шановну Юлію Володимирівну, — продовжив лідер фракції, — нашу красуню, подали в образі Баби Яги. Боже мій! Чому в того художника не відсохла рука?
— А я переконаний, — втрутився в розмову Сергій Соболєв, — що Юлія Володимирівна...
— Шановна Юлія Володимирівна, — вже роздратовано перебив Шкіль...
— Так ось... Я переконаний, що Юл... шановна Юлія Володимирівна вирве булаву в цього негідника. І стане президентом.
— Безумовно, — сказав Іван Кириленко. — Народ за нами.
Усі троє перезирнулися і глибоко задумалися.
Електронна версія цього документа в режимі онлайн опинилася в Москві. Та це й не дивно, адже добра половина депутатів працювала на російські спецслужби. Більше за Росію засекречених документів отримував хіба що Ізраїль.
На сайті президента Росії з’явилася гнівна тирада. Передаємо її у скороченому вигляді:
«Наша молодша сестра Україна, відірвавшись від Росії, зовсім знахабніла. Це особливо відчутно в останні роки, коли з допомогою американських спецслужб до влади прийшли помаранчеві націоналісти. Ці горе–керівники занедбали народне господарство остаточно. Рятуючи українське село, російська миша змушена була бігти з Тамбова, щоб допомогти українцям зібрати врожай...»
Заради справедливості треба сказати, що в Москві підійшли найближче до розуміння змісту цього секретного документа.
А в українській Верховній Раді весь день дебатували. Депутати йшли стінка на стінку з кулаками, блокували трибуну. Невтямки їм було, що якийсь жартівник підсунув їм українську народну казку «Ріпка». Може, через те що казка народна. Бо до народу ці партійні депутати не мали жодного стосунку.