Кілька днів тому один із претендентів на булаву, що пройшов до другого туру, заявив з екранів телевізорів таке: «Ми (Україна) візьмемо участь у консорціумі з будівництва газопроводу з Росії в Західну Європу і в майбутньому матимемо прибуток від його експлуатації»...
Як відомо, цей трубопровід транспортуватиме газ в обхід України, і замислювали цей проект його автори, аби потім диктувати Україні свої умови щодо постачання газу.
Отож виникає декілька запитань, зокрема: чи потрібен Україні президент, який у першу чергу опікується не її інтересами, а інтересами сусідньої країни? Далі: на кого розраховані байки про майбутні дивіденди від експлуатації газопроводу в обхід України, які в усіх випадках будуть (якщо будуть) у багато разів менші, ніж збитки, що їх зазнає Україна внаслідок будівництва вказаного газопроводу? І, зрештою, де цей претендент на булаву візьме гроші на участь у консорціумі?
А грошей у нас немає. Вірніше, вони то є, але не для загальнолюдських потреб. Так, вони є для зарплатні депутатам, які пробайдикували у Верховній Раді хіба що не весь минулий рік. Але коштів немає для освіти. Нехай хтось назве мені: скільки за 18 років незалежності України було видано державною мовою підручників і посібників для технікумів із загальнотехнічних і спеціальних дисциплін?
А на медицину? Мені вже за 75, з них трудовий стаж — 58 років (без пільг). І от мені треба було пройти обстеження: за два аналізи крові заплатив 2 грн., за флюорографічний знімок — 1 грн., за плівку для знімка — 22 грн., за ультразвукове дослідження — 75 грн. Мабуть, перед тим як планувати капіталовкладення в чужий трубопровід по дну Балтійського моря, треба думати головою, навіть якщо вона належить претендентові на булаву.
Анатолій ГОПАК
Кривий Ріг, Дніпропетровська область