Пішов у жито...
Його вже давно ніхто не бачив, він категорично відмовлявся зустрічатися з журналістами й наказував агентам пильно стежити за тим, щоб жодна його цитата випадково не проскочила у пресу. Але він був, він завжди існував десь там — таємничий аксакал у своїй ретельно прихованій від чужих очей цитаделі. Коли в четвер увечері інформаційні стрічки вибухнули повідомленнями про смерть Джерома Селінджера, в літературному ефірі утворився вакуум, який не затягнеться вже ніколи. В цю чорну діру провалилася ціла епоха — епоха Того–хто–ловив–дітей–у–житі. Тепер бігати над прірвою стане значно небезпечніше...