Попри те що за вікном люта зима, літні види спорту також знаходять собі місце під сонцем. Зараз воно найспекотніше в Південній півкулі, особливо в Австралії, де й змагаються найкращі тенісисти. В Європі ж майстри великої ракетки ховаються під дах. І вже невдовзі, крім традиційних особистих змагань, відбудуться матчі збірних.

Як це не прикро констатувати, але найкращі баскетбольні баталії у Старому світі відбуваються без українців — як серед клубів, так і на рівні збірних. І якщо виступ на чемпіонаті Європи залежить винятково від майстерності наших баскетболістів, то в клубній політиці не все так просто. Для того щоб потрапити в елітний турнір — Євролігу, треба мати високий авторитет, пристойний зал і надійну фінансову базу. На жаль, жоден із наших клубів похвалитися цими компонентами не може, тому й виступають вони в Єврокубку або, переважно, лише в третьому за рангом Кубку виклику.

Іноді здається, що над нашими спортсменами хтось проводить експеримент, випробовуючи їхню витривалість. Скажімо, біатлоністи можуть провести плідні збори лише за кордоном, але завжди ходять серед претендентів на медалі найпрестижніших змагань і мають перспективну молодь. Подібне можна сказати і про фристайлістів чи саночників. Схожа ситуація — в українських майстрів велотреку. В Україні зараз є лише одна діюча споруда, де можна займатися цим видом спорту, — у Львові. Попри це, на Олімпіаді в Пекіні наша велосипедна збірна здобула одну нагороду, та й цього сезону її представники вдало виступають на міжнародних стартах. Одного з них, 26–річного кримчанина Віталія Попкова, після «золота», здобутого на грудневому етапі Кубка світу, визнали спортсменом місяця в Україні. «УМ» поцікавилась у переможця передусім тим, як вітчизняні велосипедисти примудряються зберігати бойову форму у скрутних умовах.