Про українців, ув’язнених у нацистських концтаборах, досі широкому загалові майже не відомо. Хоча історики документально підтверджують, що українці в гітлерівських таборах становили 10 або й більше відсотків. Наприкінці минулого року в польській пресі вийшла друком стаття про українців у таборі «Майданек». Подано там, що українців у Майданеку було 3500. У додатках до статті вичислено лише біля 500 прізвищ. Обговорення статті було надруковане у варшавському українському тижневику «Наше слово» (www.nslowo.pl). Утім у Майданеку могло бути й більше українців. Подібна ситуація й з іншими таборами. На веб–сторінці концтабору «Аушвіц» (www.pl.auschwitz.org.pl) подано, що українців було там «кількасот». З них фотографічно продокументовано близько 550 осіб. Українська «Вікіпедія» подає, що в таборі «Аушвіц» перебувало 14,5 тисячі в’язнів (різних національностей) із території України.
Українців у німецьких концентраційних таборах переважно реєстрували як поляків, росіян, радянських робітників і радянських військовополонених. У Радянському Союзі в’язнів концентраційних таборів, які пережили табір і вийшли на волю, переважно трактували як зрадників і колаборантів. Особливо жорстоко в сталінський час обходилися з колишніми військовополоненими. Через те табірники часто приховували своє трагічне минуле, однак нерідко кінчали життя в ГУЛАГу. Знаний дослідник і колишній в’язень німецьких концтаборів професор Михайло Марунчак писав у 1990 році: «Важко встановити число українців у німецьких концтаборах. Українські імена було реєстровано в польській, російській чи інших статистиках. Багато реєструвалися також бездержавними. І повторюється тут так, як у тій казці про людину без роду й без долі, що її славу сусід добрий взяв». Доктор Марущак за анкетними даними Ліги українських політичних в’язнів встановив стан українців у німецьких концтаборах: наприклад, у Бухенвальді вже 1942 року на 15 000 так званих «руських» було понад 9 000 українців. У «транспорті» з Дори, що прибув до Берген–Бельзена в 1944 pоці, на 1200 хворих було понад 500 українських в’язнів. У концтаборі Фльоссенберзі серед в’язнів із літерою «П» (поляк) було близько 25 відсотків українців, а серед «руських» — майже 50 відсотків. У січні 1943 року тільки в головному аушвіцькому таборі перебувало понад тисячу українців. Чимало було в Дахау. У Майданеку вже на початку 1943 року відсоток українців перевищив 15.
Нині дуже важливо перевірити та уточнити статистичні дані про українські жертви нацизму. Дуже просимо переслати на адресу редакції газети «Україна молода» інформацію про українців — в’язнів німецьких концентраційних таборів за питаннями наведеної анкети. Просимо відповісти всіх, хто має яку–небудь інформацію. Питання розраховані передовсім на родини і знайомих колишніх табірників. Ця анкета складена свого часу Світовою лігою українських політичних в’язнів для табірників з Америки і Західної Європи і була поширена переважно серед членів Ліги. Просимо поінформувати нас також про всі інші, вже існуючі, списки українців — в’язнів німецьких концентраційних таборів. Тільки спільна праця буде ефективною. Не забуваймо, що у концентраційних таборах люди потерпіли переважно за свої переконання чи то правого, чи лівого світогляду. У тій ситуації ні одні, ні інші не могли погодитися з окупаційною дійсністю. Серед ув’язнених були також люди, які потрапили туди випадково, утім елементу кримінального майже не було. Якщо комусь не вигідно писати в анкеті про віросповідання, причини арешту, політичні погляди чи інші справи, просимо ті питання оминути. Найважливішими є прізвища і назви таборів та, за можливістю, період ув’язнення. Анкету просимо надсилати листом («Україна молода», 03047, Київ, пр. Перемоги, 50) або електронною поштою ([email protected])
Ця анкета призначена тільки для в’язнів–українців (усіх українських етнічних груп: лемків, бойків, гуцулів, підляшуків та інших). Її можна заповнювати різними мовами (українською, польською, російською, німецькою, англійською або говіркою).
1. Назва концентраційного табору (чи філії табору) і номер в’язня.
2. Ім’я та прізвище, імена батьків, віросповідання.
3. Дата й місце народження (дата і місце смерті).
4. Місце проживання або тимчасового перебування перед ув’язненням.
5. Дата прибуття до табору та обставини — з іншого табору (якого?), після арешту (де) з транспортом львівським, житомирським (іншим), з фронту.
6. Причини ув’язнення — діяльність політична, релігійна, заложник, участь у диверсії, дезертирування зі співпрацюючих з німцями формацій, військовополонений, партизан (який), невинно обвинувачений.
7. Дата кінця побуту в таборі та обставини — звільнення на волю, перевезення до іншого табору (якого?), смерть у таборі (яка?).
8. Документи або інформація з преси, літератури на доказ ув’язнення в таборі.
9. Відомі прізвища та імена інших українців — в’язнів німецьких концтаборів (просимо для них виписати окрему анкету) та додаткові інформації про них.
10. Інформація про більші групи українців, привезених до табору.
11. Контактні дані.
Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>
Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>
У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>
На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. >>
Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>
Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>
