Краще шістдесят по разу...

11 лютого у столиці Німеччини відкриється черговий кінофестиваль, який, нагадаю, входить до числа найпрестижніших, поруч Канн і Венеції, світових кінофорумів. Фестиваль ювілейний, уже 60–й... Перший відбувся в середині минулого століття, у червні 1950–го року, у тоді ще Західному Берліні.

На честь ювілею біля Бранденбурзьких воріт буде споруджено великий екран, на якому показуватимуть фільми. Зокрема 12 лютого обіцяють відреставровану стрічку Фріца Ланга «Метрополіс» 1927 року. Це антиутопія, драма з елементами фантастики... Свого часу її чекав провальний прокат. Одначе згодом картина потрапила до числа культових, нині це — суперкласика. Варто показати і в Україні — думаю, багатьох би вразив образ міста, поділеного на два поверхи: унизу — жахливі злидні, нагорі так само — «жахливі» розкоші... Сучасний український соціальний пейзаж, який на вітчизняний екран не потрапляє.

А ще обіцяють масштабну інсталяцію та фотовиставку.  Дизайнер Крістіна Кім створює символічну кінозавісу — на полотні завбільшки 300 квадратних метрів глядачі побачать старі кіноафіші та афіші Берлінале за багато літ.

Фестиваль присуджує призи «ведмежого» штибу: очільний «Золотий ведмідь» та низку срібних. Володарі двох ведмедиків відомі вже нині — за внесок у світове кіно буде винагороджено знамениту актрису Хану Шигулу та режисера Вольфганга Колхаазе. Вибір ювілейного року, як бачимо, не є випадковим. Обидва тріумфатори — німці, із Західної та Східної Німеччини. Шигула в першу чергу пов’язана з творчістю Райнера Вернера Фассбіндера, Колхаазе працював на ДЕФА. У німців теж є проблема конфлікту між Сходом і Заходом, відтак фестиваль підключається до його погамування.

Добре відомим іменем у світі кіно є й режисер Вернер Херцог, який буде керманичем головного фестивального журі. Напрочуд плодючий чоловік — самих тільки фільмів назнімав чотири десятки, а ще ставив опери, писав книжки. До 12 літ жив у віддаленому гірському селищі й відтак не бачив ні кіно, ні телебачення. Отож не дивно, що однією з тем його стрічок є аборигени — люди, не затронуті цивілізацією («Агірре: гнів Божий», «Фітцкарральдо» та інші). Або люди, виведені за рамки рутинного суспільного життя — юродиві, психічно не врівноважені («Строжек», «Кожний за себе і Бог проти всіх»).

Серед найочікуваніших фестивальних подій — світова прем’єра фільму Романа Поланського «Письменник–привид». Скандальний присмак цієї події очевидний — знаменитий режисер, як відомо, минулого року був заарештований у Швейцарії за давню, ще 1977 року, справу щодо його звинувачення в інтимних зв’язках із неповнолітньою дівчиною.

Повідомлялося, що Поланський керував роботою над фільмом у його завершальній стадії просто з тюремної камери. Нині режисера відпустили на волю, і він знаходиться на своїй заміській віллі у Швейцарії. На ньому спеціальний електронний браслет із радіопередавачем — від правосуддя нікуди не подінеться. Від кіно, будемо сподіватися, так само. Уже відомо, що картина за участі Пірса Броснана та Евана Макгрегора у березні вийде на екрани Франції.

Не менш очікуваним є й показ нового фільму іншого знаменитого американського режисера — Мартіна Скорсезе. В «Острові проклятих» знявся Леонардо ді Капріо — уявляю радість німецьких дівчаток, коли зірка з’явиться на червоній килимовій доріжці побіля Берлінале–палацу.

Обрамлення ювілейного Берлінале обрали азійське. Фільмом відкриття став Apart Together китайця Ванга Куанана. Три роки тому цей режисер переміг у Берліні з картиною «Весілля Туї». А закриє кінофорум стрічка «Про її брата» японця Йоджі Амаду.

У чомусь подієвим для Східної Європи виглядає включення до основного конкурсу російської стрічки «Як я провів це літо» Олексія Попогребського. Подієвим, бо останні роки фестиваль уперто не бажав бачити росіян у великій конкурсній програмі — попри всі успіхи російського кінематографа. І от, сталося.

До програми короткометражного конкурсу відібрано картину українця Мирослава Слабошпицького «Глухота» (докладніше див. «УМ», 13 січня). Нага­даю — минулого року Слабошпицький так само брав участь у берлінському конкурсі з фільмом «Діагноз». Двічі поспіль у Берліні — це вже досягнення...