Ваша «мишка» — «на мушці»

Держава оголосила війну вітчизняним збоченцям — Верховна Рада днями ухвалила закон щодо протидії поширення дитячої порно­графії. Щоправда, під благородним задумом переслідувати в інтернеті любителів «полунички» чимало експертів убачає наступ на права звичайних інтернет–користувачів. Перша редакція цього законопроекту викликала хвилю обурення, бо передбачала, що провайдери будуть в обов’язковому порядку блокувати доступ своїх клієнтів до заборонених сайтів, слідкуватимуть за «походеньками» українців по інтернету. А в разі виявлення порушників суспільної моралі — «стукатимуть» правоохоронцям. Самі громадяни, за задумом законотворців, теж повинні були повідомляти про виявлені порносайти.

Такі норми інтернет–спільнота сприйняла вороже: мовляв, так недалеко і в «компанію» до Китаю записатися — там уже давно існують обмеження на більшість сайтів. Поборники прав юзерів створили сайт «404» й усіляко протестували проти цензури в інтернеті. Назва сайту символічна: «404» — це водночас кількість парламентаріїв, які проголосували за закон у першому читанні, і відповідь, яку браузер видає, коли сторінка не знайдена.

«Інтернет –асоціація України» також брала активну участь у роботі над цим документом. І тішиться з того факту, що деякі норми, які могли порушити конституційні права громадян і призвести до створення механізму маніпуляцій, викинули з остаточної редакції закону. «Головна загроза, яку було ліквідовано, — це порушення технологічної нейтральності операторів та провайдерів телекомунікацій, — пояснює «УМ» Вадим Гарбуз, керівник інтернет–проекту компанії «Воля». — Вони мали б моніторити зміст трафіка абонентів та оцінювати його відповідність до законодавства. Ця норма прямо суперечила закону про телекомунікації, європейському законодавству та світовій практиці. Крім того, у процесі розробки закону з боку розробників неодноразово були спроби некоректного визначення терміна «дитяча порнографія» і розширення його до поняття «порнографії» взагалі. Скільки в цьому було некомпетентності, а скільки — умисного задуму, ми не знаємо і навряд чи дізнаємося».  

Тепер доступ до ресурсів провайдери зобов’язані обмежувати лише за рішенням суду, але йдеться не про будь–які сайти, а лише ті, що створені для розповсюдження дитячої порнографії. Щоправда, як зазначають в Асоціації, ухвалений закон містить деякі норми, які потребують законодавчих уточнень. Зокрема, провайдери мусять–таки зберігати та надавати інформацію про з’єднання свого абонента. Але роз’яснення немає: якими повинні бути порядок, обсяги та періоди зберігання інформації? І за чий рахунок це робитиметься? Водночас в ІнАУ наголошують, що сьогодні українське законодавство недостатньо чітко регламентує правовідносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та правоохоронними органами, що може при­звести до зловживання з боку владних структур.

Для конституційних прав громадян загроза теж залишається. «Йдеться про розширення технологічних можливостей для провокацій правопорушень. Наприклад, підкинути комусь наркотики чи зброю, як на мене, досить проблематично. А ось для того, щоб підкинути на будь–який комп’ютер пару жанрових фотографій, потрібно всього три—п’ять хвилин. І навіть зі стільця вставати не потрібно», — каже Вадим Гарбуз.

Відомий програміст з Одеси Дмитро Голубов узагалі сумнівається в тому, що скандальний закон зможе обмежити порнографію в інтернеті, тому й виступає проти нього. «Цей закон лише обмежує права інтернет–користувачів на конфіденційність», — переконаний він. Дмитро створив спеціальну програму, яка блокує сайти з порнографією та проституцією, але вважає, що боротися з цим жахливим явищем ефективно можуть і правоохоронці. «Чудовий спосіб — це практика провокації. Коли працівники МВС самостійно створюють такі сайти і відстежують, хто з України заходить «скачувати» цю інформацію. «Вирахувати» людину — це вже справа техніки, — переконаний програміст. — Більш ефективного способу, на жаль, поки що немає».

«Якщо цей закон реально допоможе зменшити насильство над дітьми — дуже добре. Але ми це зможемо побачити тільки на практиці його застосування, — переконаний Вадим Гарбуз. — Тобто чи будуть карати реальних злочинців чи це буде ще одна «палиця» у політичній боротьбі й поділі власності, як це вже було із законом про захист суспільної моралі».