Скресла крига на Матвіївській

      Для десятитисячної армії українських веслувальників починається новий сезон. Про його перспективи розповідає в інтерв'ю кореспондентові «УМ» президент Федерації веслування на байдарках і каное Валерій Миколайович Жуляєв.

      — Рік, передусім, олімпійський, а виступ нашої команди на останньому чемпіонаті світу, що пройшов під завісу сезону-2003 в американському Гейнсвіллі, вселяв оптимізм: усе-таки, золоті медалі, чи не вперше в історії, здобула українська байдарка-четвірка, були й інші призові місця...

      — Спортсмени, тренери, уболівальники дуже раділи цьому успіхові. Проте його було здобуто на спринтерській 200-метрівці, що не є олімпійською дистанцією. Насправді за олімпійські ліцензії нашим дівчатам і хлопцям ще потрібно буде поборотися у травні на чемпіонаті Європи—2004, що пройде у польській Познані. Це завдання, скажу відразу, буде не з легких. Але підготовку нашої збірної сплановано таким чином, щоб пік форми припав на травень.

      Веслувальники у лютому-березні провели тренувальний збір у Китаї і Туреччині, жіноча група — у Португалії. Фінансування цього року нормальне, в чому велика заслуга керівництва Держкомспорту і голови Національного олімпійського комітету — Прем'єр-міністра Віктора Януковича, групи народних депутатів. Маємо два хороших комплекти човнів від провідної польської фірми. Хоча лідер збірної пішов (учасник чотирьох Олімпіад, неодноразовий призер світових першостей львів'янин Михайло Сливинський два роки тому «відгріб» до Польщі і виступає за збірну цієї країни. — Авт.), зусиллями тренерів виховано групу перспективних спортсменів. Це каноїсти Дмитро Саблін і Сергій Климнюк, підсилена жіноча байдарка-четвірка, інші «збірники». Адже традиції веслування на байдарках і каное в Україні великі, колись у збірній СРСР половина, а то й більше спортсменів були з України. У вісімдесятих роках багаторазовими чемпіонами світу, Олімпійських ігор були херсонець Сергій Пострєхін, львів'янин Василь Береза, одесити Сергій Петренко і Василь Юрченко.

      — А що буде з «домівкою» веслувальників Києва — Матвіївською затокою? Тренери і діти скаржаться на комерціалізацію спортивних баз і акваторії.

      — Через зручне розташування Труханового острова — майже у центрі Києва — власті столиці планують тут рекреаційну зону. Це пляжі, ресторани, водні атракціони, прокат човнів, гідромотоциклів тощо. Ми зверталися до мерії Києва з пропозицією визначитися, чи залишиться Матвіївська затока для дитячих спортивних шкіл, зокрема, товариств «Динамо», «Україна» та інших, і так званого спорту високих досягнень. Адже раніше Київ славився тим,що був ареною численних веслувальних змагань і регат, у тому числі міжнародних. Сьогодні на Матвіївській затоці ми проводимо тільки тренування, щодо змагань, то їх проводити неможливо. Чи власті Києва нададуть веслярам інше місце на Дніпрі? У будь-якому разі діти не повинні займатися поряд зі швидкісними гідроциклами і публікою, що розважається. Чимало територій і приміщень дитячих шкіл на Матвіївській затоці уже сьогодні, на жаль, функціонують не за призначенням.

      — Яка ситуація з масовим веслуванням у регіонах?

      — Вид культивується у двадцяти областях України, загалом у спортивних школах нараховується близько 10 тисяч учнів. Веслування завжди вабило дітей і їхніх батьків, бо заняття проходять на свіжому повітрі, вода і сонце добре загартовують юні організми. Водночас вид досить витратний. Якщо легкоатлетові досить закинути сумку на плече і поїхати на змагання, тут багато коштів витрачається на транспортування човнів. А ще потрібно забезпечувати спортивним спорядженням ДЮСШ, секції. До речі, федерація розпочала на одному з підрозділів Київського заводу імені Антонова випуск байдарок, так що при належному фінансуванні умови для юних веслярів будуть добрі.