У Верховній Раді оголошено перерву
Після ранкових голосувань щодо програми діяльності уряду та законопроекту про пропорційну виборчу систему відбулося екстрене засідання фракції “Наша Україна”. >>
Як мертвому припарка...
09.04.2004
Дебати перед вирiшальним голосуванням. (Василя ГРИБА.)
У Верховній Раді вчора готували провокацію. На початку засідання представник «Нашої України» Юрій Кармазін заявив, що в кулуарах затримано групу якихось невідомих молодиків, і зажадав від спікера пояснити, хто це такі і що вони там забули. Як згодом розповідали журналістам «УМ» опозиційні депутати, вранці вони справді виявили у приміщенні ВР понад 30 «бритоголових хлопців» (хоча «наш рухівець» Юрій Ключковський оперував іншою цифрою — «близько 70»), які «на третьому поверсі проходили інструктаж». Це, за словами парламентаріїв, були «люди з охорони, якою фактично керує Адміністрація Президента», котрі, очевидно, мали виконувати ту функцію, яку завжди виконують подібні хлопчики на демонстраціях, інших важливих подіях. «Ющенківці» та бютівці припускають, що ці натреновані провокатори мали якимось чином зірвати голосування: можливо, вчинивши бійку на балконі, можливо, в інший спосіб — скажімо, кидаючи щось у президію або в більшість. Адже головною метою «більшовиків», як вважав дехто з «наших українців», було не допустити депутатського волевиявлення через систему «Рада». «Парнокопитним» голосуванням оперувати значно зручніше — можна набрати не те що 300, а хоч 450 голосів. До речі, з «легітимності» ухвалення законопроектів «вручну» посміявся і спікер Володимир Литвин, зауваживши ще на початку засідання занадто емоційним нардепам, що коли не вдасться провести «нормального» голосування й знову доведеться ухвалювати законопроект підняттям рук, «буде 400 голосів».
Тим часом опозиція якраз нічого блокувати не збиралася. Навпаки, як розповів «Україні молодій» представник «НУ» Володимир Бондаренко, для «наших» та бютівців було дуже важливо знати кожного, хто натисне зелену кнопку за внесення змін до Основного закону, що називається, «в обличчя». «І щоб народ України їх знав». На жаль, голосування у Верховній Раді мало відбуватися саме тоді, коли цей номер «УМ» уже був підписаний до друку, тому про те, чиї руки не посоромилися (або й навпаки, гордо потяглися до кнопок), аби підтримати кучмівсько-медведчуківський варіант політреформи, ми докладно розповімо вам завтра.
У тому, що реформу проголосують, не сумнівався фактично ніхто. Ставки приймалися лише на кількість голосів, відданих за зміни до Конституції: 303? 315? 300? Були й інші варіанти — від 350 до 276. Остання цифра, до речі, пролунала з вуст оптимістично налаштованого Віктора Ющенка. Хоча лідер «НУ», безперечно, як і його соратники, з якими спілкувалися журналісти «УМ», знав що «робота» з «ненадійними» парламентаріями ведеться постійно — окремих депутатів із залу навіть учора викликали в Адміністрацію Президента й там «обробили» (це, знову ж таки, за інформацією «наших українців»). Але абсолютна «золота акція» належала одній маленькій, але не гордій фракції: соціалістам Олександра Мороза. Саме до нього, до Олександра Олександровича, зверталися фактично всі опозиціонери, котрі в той день виступали з трибуни, закликаючи його «військо» не голосувати за «державний переворот».
Так охрестив реформу Віктор Ющенко й наголосив, що ініціаторами цього перевороту «є три особи — Кучма, Медведчук і Симоненко. Мотив і мета цих авторів — не допустити демократичного життя, зберегти нинішню владу. Як зберегтися владі, яку ніхто не поважає, ніхто не цінує, яка має 6 відсотків народної довіри? Тільки одним чином: затіяти ревізію Конституції. Але для цього їй треба були напарники, щоб мати 300 голосів». В.Ю. нагадав, як спершу приспішники нинішньої влади, «розуміючи, що чесно вона вибори ніколи не виграє», внесли пропозицію проводити президентські й парламентські вибори одночасно, маючи на меті одне — «додати Президентові два роки повноважень без виборів». «Тоді завдяки вам усім — і лівим, і правим — це не пройшло. Але минуло дев'ять місяців, і з'явилася нова ініціатива: скасувати прямі президентські вибори. І, знову-таки, завдяки залові [Верховної Ради] цього не відбулося. Сьогодні ми є свідками третього фарсу». Віктор Андрійович підкреслив, що коли не вдалося реалізувати перший і другий сценарії, було вирішено просто перенести повноваження Президента з однієї адреси на іншу, «яка сьогодні контролюється 238 пригнобленими людьми». Окрім того, Ющенко наголосив, що зміни до Конституції треба проводити тільки легітимним шляхом, а «ручне» голосування за законопроект-4105, яке відбувалося в сесійній залі 24 грудня, для «Нашої України» не є юридичним фактом». І нагадав, що протоколи того голосування, в якому нібито фігурували 276 голосів «за», й досі невідомо де. «Конституцію й реформи треба робити чесними руками, — підкреслив В.Ю., — робити чесно, а не бути холуями влади! Участь у спробі державного перевороту — це політичний злочин. Ще раз підкреслюю: організатори цього злочину — Кучма, Медведчук, Симоненко. Я надіюся, Олександре Олександровичу, на вас, я надіюся, що вам вистачить чесноти не вступати в цей ряд!».
Виступ «нашого» провідника зал (тобто ті його частини, де сидять фракції «НУ» та БЮТі) зустрів шаленими оплесками, хоча наступний промовець — голова Соцпартії Олександр Мороз, до якого і звертався Віктор Ющенко, натякнув на те, що в «цей ряд» таки вступить. Бо нічого смертельного в запропонованій Кучмою-Медведчуком-Симоненком реформі не бачить. «Кажуть, що після реформи влада опиниться в руках олігархів. Так у чиїх вона руках зараз?» — риторично поцікавився сивочолий соціаліст. Щоправда, не уточнив, який тоді сенс узагалі щось реформувати, якщо олігархи правитимуть так чи інакше. «Ми проти того, щоб був іще один Кучма під будь-яким прізвищем», — запевнив Мороз і звернувся до «НУ» з пропозицією підтримати його законопроект змін до Конституції, де враховані всі зауваження та пропозиції, що містилися в Меморандумі чотирьох опозиційних сил, підписаному у вересні минулого року.
А «Наша Україна», власне, і не проти підтримати законопроект, от тільки не той, який запропонували «більшовики» з комуністами й президентськими адміністраторами, а саме: перший, запропонований Олександром Олександровичем. Котрий, за словами Юлії Тимошенко, «завжди був моральним взірцем політика» і від якого тепер залежить, чи опиниться влада знову в руках Медведчука і Кучми. «Конституційна реформа — це банальне відбирання влади у народу», — наголосила пані Юля, адже, за її словами, якщо сьогодні народ має два права: обирати депутатів і обирати Президента, то після змін до Конституції це право в нього заберуть. Лідерка БЮТі зауважила, що після «кастрації» Президента Прем'єр, який отримає, за Конституцією, великі повноваження, буде думати не про те, як працювати, а «як утримати й задовольнити 226 депутатів, що входять до коаліції», аби вони його не звільнили з роботи.
Словом, дискусія була гарячою. Насамкінець обговорення перетворилося в обмін репліками між «нашими українцями» й комуністами, які пригадували одне одному всі смертні гріхи. Хоча у «ющенківців» аргументів було таки більше — одні злочини сталінського режиму чого варті. А тим часом до Верховної Ради підтягувалися демонстранти, і надвечір багатотисячний пікет, скликаний під стіни парламенту «Нашою Україною» та БЮТі, збільшився принаймні втричі...
 |
Володимир Бондаренко
(фракція «Наша Україна», депутатська група партії «Реформи і порядок»)
— Пане Володимире, Олександр Мороз з парламентської трибуни нагадав, що раніше «Наша Україна» та БЮТ виступали за політичну реформу, і закликав обидві фракції підтримати його законопроект про внесення змін до Конституції...
— А ми проект Мороза якраз підтримуємо й навіть готові за нього проголосувати. От тільки ж голосується не він, а зовсім інший документ. Причому той, з якого вже ніхто нічого не хоче вилучати, тобто будь-який варіант голосування передбачає лише стовідсоткове ухвалення зазначеного тексту. А в тому тексті є речі, які для нас абсолютно неприйнятні. І при детальному його прочитанні стає очевидним, що мета цієї реформи одна: трансформувати центр влади з президентського кабінету в кабінет Прем'єр-міністра, куди й сам нинішній Президент перейде з допомогою 226 голосів купленої і задавленої ним парламентської більшості.
— А що ви скажете на звинувачення деяких «більшовиків», які останніми днями активно розповсюджують центральні телеканали? Йдеться про те, що з боку опозиції нібито відбувається тиск на представників більшості, і навіть пропонується матеріальне зацікавлення, аби вони не голосували за політреформу...
— Я дуже хотів би, щоб Олександр Задорожній та інші, хто допускає такі відверто провокаційні висловлювання, назвали бодай одне прізвище, навели бодай один факт. Вони кажуть, що у них є якісь записи, які це засвідчують (до речі, якби й були — цікаво, хто їх у такому випадку санкціонував і проводив?). Я б із задоволенням подивився ті записи, і навіть питав у багатьох колег по парламенту, де їх можна взяти, однак ніхто нічого конкретного сказати не може. Бо ці розмови анітрохи не пов'язані з реаліями. Давно ж відомо, хто першим кричить «Тримай злодія!». Підкупи — це методи дії олігархів. Пам'ятаєте, як колись на плечі одного футбольного арбітра накидали дорогу шубу, щоб його купити? Такі «шуби» сьогодні в різних виглядах «накидають» багатьом людям. От тільки ті, хто ці презенти приймає, забувають про те, що з ними буде потім. Тоді, коли їхні голоси використають і нікому вони вже не будуть потрібні.
— Судячи з активності керівництва більшості, яке активізувало на боротьбу з «прогульниками» й любителями «губити» картки всі ресурси, наразі можна вважати, що законопроект про зміни до Конституції вже прийнято. Це означає, що опозиція програла?
— Тут немає переможців і переможених. По-перше, деякі з етапів політичної реформи ми не лише приймаємо, а й вітаємо. Скажімо, введення виборів за партійними списками на всіх рівнях, адже це запобігає безконтрольному застосуванню адмінресурсу. Хоча, безперечно, ухвалені закони надзвичайно сирі, мають безліч недоліків і голосувати їх у такому вигляді не можна було. Але якщо шукати позитиви, то в моменті запровадження пропорційної системи вони очевидні. Окрім того, реформувати цю систему влади, яку ми маємо, безперечно, треба. Тільки не зараз — бо зараз абсолютно очевидно, що зміни до Конституції мають на меті лише збереження при владі тих осіб, котрі мають її зараз. Зрештою, одним з головних моментів залишається обрання Кабінету Міністрів у Верховній Раді — чи буде воно проведене до, чи після президентських виборів. Мороз каже, що принаймні до обрання Президента цього не станеться, і це вже маленький відступ з їхнього боку. Хоча, звісно, цей склад парламенту взагалі не має права вибирати Прем'єра, адже він не був на це уповноважений народом! По суті, цією реформою Верховна Рада узурпує не належні їй повноваження, принаймні в тому випадку, якщо всі виписані в «реформаторському» проекті нововведення втілювати в життя ще до виборів-2006, коли прийде новий парламент, обраний на пропорційній основі. Тому наступним етапом для опозиції буде боротьба за те, аби конституційні зміни, що стосуються повноважень ВР у плані призначення уряду і Прем'єр-міністра, були введені в дію не раніше 2006 року. Бо якщо це трапиться, то не ми програємо — програє увесь народ України.
Валерій Коновалюк
(фракція «Регіони України»)
— Пане Валерію, ваша фракція активно підтримує політичну реформу й голосує за внесення змін до Конституції у варіанті, запропонованому авторами законопроекту № 4105. При цьому Віктор Янукович, якого ви підтримуєте, після впровадження в дію нових норм Основного закону майже напевне не залишиться на посаді Прем'єр-міністра, котрий буде наділений великими повноваженнями, і, вочевидь, балотуватиметься на президентських виборах. Оскільки Президент, згідно з новою системою, буде особою фактично безправною, вам не здається, що Янукович, а разом з ним і «Регіони України» в результаті реформи постраждають?
— Я б так це питання не звужував, тому що конституційні зміни й політична реформа робляться не для тих чи інших персоналій, а для можливості формувати якіснішу, відповідальнішу і працездатнішу владу. І все це — в інтересах українського суспільства. Коли у 1996 році приймали Конституцію, точки зору різних фракцій Верховної Ради на окремі її статті теж були різними, але ж ми тоді розуміли, що неможливо створити умови, ідеальні для всіх, інколи кардинально протилежних одна до одної політичних сил. Тому наша чітка позиція: усе це робиться винятково на перспективу розвитку держави. Мені пощастило працювати і в місцевому самоврядуванні, і вже друге скликання поспіль — у парламенті, і я можу чітко вам сказати: влада ніколи не відповідала за свою діяльність. Люди не розуміють, хто зараз бере на себе відповідальність, і якщо не провести реформу, ми матимемо й надалі те суспільство, яке маємо зараз.
— А якщо опозиція має рацію, і вся ця реформа замислена тільки для того, щоб перенести Кучму з його владою з одного місця в інше, а Медведчука, як заявила Юлія Тимошенко, зробити спікером Верховної Ради? Ваша фракція згодна з такими розкладами?
— Я не поділяю таку думку. Повторюю: для нас головне — створити дієві механізми противаги гілок влади, і в цьому проекті вони є. Особисто я перебуваю у складній ситуації, бо не поділяю той виборчий закон, який був ухвалений в парламенті. І розумію: це дійсно дуже вигідно для лівих політичних сил, які намагаються таким чином зберегти своє представництво у структурах влади. Отже, певні проблеми є, але ж є й головна мета — провести реформу політичної системи. І не для того, щоб зберегти при владі певні персоналії, а для того, щоб створити умови, в яких ми будемо розвиватися й жити краще, ніж зараз.
— Але чому реформу конче необхідно проводити саме зараз? Невже не логічніше було б це зробити вже після обрання нової Верховної Ради, за новою виборчою системою?
— Ну ви ж розумієте: якщо Президент збереже нинішні повноваження, то після президентських виборів у парламенті вже на другий день буде сформована нова, інша більшість... Ментальність у нас така. Тому ми справді прагнемо ухвалити зміни до Основного закону якомога швидше, до виборів, аби всім було зрозуміло, як формуватимуться інститути влади і у 2004 році, і у 2006-му.
— Тобто ви виступаєте за те, щоб і нового Прем'єр-міністра обрати парламентом ще до президентських виборів?
— Я хочу одне сказати: у плані проведення реформи є маса юридичних неточностей, які сьогодні розглядає Верховна Рада. Зокрема, внесений Морозом законопроект про деталі імплементації конституційних змін чомусь виявився окремим документом, а не увійшов до прикінцевих положень проекту 4105. Для мене особисто це нонсенс, тому що з точки зору змін до Конституції вони вступають у дію з моменту прийняття, тобто немає інших процедурних механізмів. Є уряд, є коаліція в парламенті, і якщо нічого не заважатиме, то ми збережемо нинішні умови своєї діяльності й будемо разом працювати ще рік — так, як це й малося на увазі при схваленні програми діяльності Кабміну. Ми ж бо політично розуміємо, що вибори Президента не повинні стати оксамитовою чи якоюсь іншою революцією в суспільстві.
