УПА — родом з 1920–х?

До Дня Соборності Київ отримав незвичний подарунок. Учора столичний осередок Товариства «Меморіал» ознайомив журналістів із новою документальною виставкою «Народна війна», що охоплює історію визвольного руху українців та їхнього опору більшовицькій окупації у 1918—32 роках. Розділи експозиції розповідають про етапи державотворення, про першу, другу й третю більшовицькі окупації України, про нищення духовності, злочини проти людяності. У відповідь на терор і грабежі селяни повставали.

Упродовж десятиліть ці злочини більшовизму замовчували. Українцям нав’язували думку, що у 1920–х вони «полюбили радвладу» і дружно й радісно стали їй служити. Минулого року з ініціативи голови київського «Меморіалу» Романа Круцика наукові співробітники Музею совєцької окупації об’їхали 18 областей України і в різних центральних та обласних архівах України, зокрема СБУ, скопіювали понад 50 тисяч документів. Значна частина їх оприлюднена на виставці. Це інструкції, як знищувати заручників; відомості, звідки в Україну присилали полки, дивізії й цілі армії — з Рязані, Ярославля, Орла, Петрограда... Перелік агентури, надісланої Москвою в різні регіони України, та відомості «великорусских партчастей взамен украинских». Багатьох здивує, що 85 відсотків бійців Червоної армії в Україні були росіянами, 9 відсотків — українцями і 6 — представниками інших національностей. «Я занял город и приказал стрелять по дворам и церквам, никому не давая пощады. 28 января Дума Киева просила перемирия. В ответ я приказал душить их газами», — хвалився воєначальник Михайло Муравйов, вперше завівши Червону армію до Києва. Знаменно, що на території України у 1920–му вироки виносилися іменем Російської радянської федеративної республіки. Хоча навіть СРСР тоді ще не було, а всі «сестри–республіки» були нібито незалежними.

«Ця виставка присвячена дуже мало знаному відтинку української історії, — каже директор Архіву СБУ Володимир В’ятрович. — Матеріали чітко демонструють механізм окупації: це військове вторгнення, заміна місцевої влади своєю. Виставка показує також шалений спротив більшовицькій владі. Боротьба на теренах Південної, Центральної, Східної України тривала до 1930–х років. Голодомор–геноцид став одним з інструментів придушення цієї боротьби. Але радянській владі не вдалося зламати хребет нації, бо спочатку, у 1940—50–ті роки, спротив стала чинити Західна Україна, а потім, у 1960—80–ті роки, далі — загальний, уже не збройний, спротив охопив усю Україну». Ці відомості про боротьбу східних українців підводять нас до інакшого сприйняття боротьби УПА — як до цілісної картини самозахисту двох частин єдиної України. Оприлюднені на виставці документи — це й доказова база для правового засудження злочинів більшовицького режиму на українських теренах.

Невдовзі «Меморіал» планує презентувати другу частину виставки. За словами Романа Круцика, її стенди розкажуть про повстанські загони та стихійні виступи проти російської окупації у дев’яти губерніях, визнаних міжнародним співтовариством за Українською державою. Тим часом «Меморіал» презентував Відкритий електронний архів документів СБУ — від сьогодні за трьома комп’ютерами товариства щодня зможуть працювати науковці, студенти і викладачі. Голова наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко передала до цього архіву електронні копії трьох виставок, створених фондом «Україна 3000». До речі, Фонд «Україна 3000» виділив Київському «Меморіалу» 80 тисяч гривень для подальшої праці. У Музеї совєтської окупації (вул. Стельмаха, 6–а) експозиція діятиме постійно, її відвідати можна щодня з 10 до 18–ї, окрім неділі й понеділка.