За дорученням сільської громади
Зібрались оце якось гуртом, гомонимо. То приятелі до мене:
— Напиши, друже, нашим демократам, аби вони не грали вар’ята, а таки об’єднувалися навколо чинного Президента. Інакше кусатимемо лікті, та буде пізно.
— Он і в Святому Писанні сказано, що то голос волаючого в пустелі, — огинаюся. — Бо хто й коли там прислухався до нашої думки.
Та чи загалом у пошані нині думка? Як на мене, її затьмарює передвиборчий галас. Наших інтересів ніхто не відстоює. Як ото кому вдасться видертися на владний олімп, вважає, що всі розуми поїв. Нас тільки й того, що годують солодкими обіцянками. Ще й прикриваються іменем народу. Скажіть, хіба не лукавство? Отож і понині на роздоріжжі: бути чи не бути Україні?
Невже, бідкаємося, за лаштунками імперсько–совєтських декорацій геть зовсім розгубили притаманну нам, українцям, мудрість, набожність, шляхетність? Оминемо міжусобиці, розбрат княжої доби чи Руїни. Згадаймо лишень новітні часи. Як прикро, що ні Л. Лук’яненко, ні І. Юхновський не поступилися В. Чорноволу. Справді, наче пороблено. Наразі б’ємо на сполох: опам’ятайтесь! Навіть перед загрозою втрати незалежності уподібнюєтеся до Лебедя, Щуки і Рака.
Ну чого, питається, вам не вистачає? Багатство у вас є. Шаною наче не обділені. Чи вас не хвилює, що про вас скажуть люди? Хіба не найдорожче надбання на сім світі власне ім’я?
Отож перед вами дві дороги. Або ви, здолавши власну гординю, поступитеся місцем В. Ющенкові. Таким чином збережете національно–демократичні, духовні та, зрештою, й моральні цінності. Не віддасте державу на поталу запроданцям — манекенницям, розбишакам, фарисеям. І здобудете благодать Господню яко мудрі державні мужі. І, що не менш важливо, відродите наше довір’я до влади. Або ж у гонитві за журавлем у небі чи то пак гетьманською булавою (не треба бути знаменитим оракулом!) опинитеся біля розбитого корита. Залишитесь у пам’яті народній, перепрошуємо, смутянами, відступниками від національних інтересів. Слово за вами, панове. І зважте: ми сліпо не наслідуємо манеру «Послання до єпископів» І. Вишенського. Шануємо ваше честолюбство винятково з міркувань християнської етики. Ще пам’ятайте: правда, як і Батьківщина, у нас одна. Нехай благословляє вас Господь! Слава Україні!