Темно у «Кримській світлиці»

Держпідприємство «Журнально–газетне видавництво» Міністерства культури і туризму України, яке є одним із співзасновників газети «Кримська світлиця» (два інших — Всеукраїнська «Просвіта» і сімферопольський трудовий колектив редакції), у всьому звинувачує головного редактора «Кримської світлиці» Віктора Качулу. Точніше — колишнього головного редактора, бо напередодні Нового року його факсом «привітали» доганою, а буквально наступного дня вже наказом про звільнення за підписом директора все того ж видавництва Віталія Сатаренка. Заодно постраждали і більше двох тисяч «світличних» передплатників, які й досі не отримали новорічного номера улюбленої газети: надрукований у сімферопольській «Тавриді» тираж через розпорядження пана Сатаренка «загальмували» на експедиторських складах місцевого відділення «Укрпошти», хоча до кіосків «Союздруку» номер таки надійшов. І лише завдяки тому, що, наперекір волі видавця газети, себто ДП «Журнально–газетне виробництва», до її виходу у світ причетний опальний Віктор Качула.

Причиною звільнення пана Качули стали нібито «систематичні порушення вимог, наказів та розпоряджень і неналежне виконання службових обов’язків». Утім реально Качулу звільнили, схоже, зовсім за інше. Принаймні такий висновок напрошується зі слів молодого заступника директора «Журнально–газетного видавництва» з економічних питань Ната­лії Мех. Мовляв, редактор із червня місяця категорично не погоджувався ущільнитись, себто перейти на новий штатний розпис, який передбачає скорочення колективу «Кримської світлиці» з 17 до 5 осіб. А скорочення, зазначила пані Мех у коментарі «УМ», зумовлене неналежним бюджетним фінансуванням.

Сам Віктор Качула запропонував інший тимчасовий варіант «оптимізації» з огляду на сьогоднішню фінансову ситуацію: збереження робочих місць з одночасним зниженням їхніх посадових окладів. Проте до спільного «економічного» знаменника київський і сімферопольський засновники єдиного україномовного на півострові з–поміж майже двохсот видань, що нині зареєстровані у Криму, так і не дійшли. Натомість у столиці, повідала Наталія Мех, переймаються своїм першим номером «Кримської світлиці», макет якого начебто готовий і який планують видавати у столиці. За формою і змістом він нібито зорієнтований на відомчий часопис «Культура і життя». При цьому призначений Мінкультом головний редактор по телефону підганяє кримських підлеглих, мовляв, «давайте матеріали, нам потрібно терміново зліпити номер». Одначе до 8 січня, як було обіцяно, його так і «не зліпили». Не угледів автор цих рядків київської «Кримської світлиці» у Сімферополі і вчора.

«Замість того, — обурився у зверненні до київських очільників ветеран «КС», який, до речі, стояв біля самих витоків видання, заслужений журналіст України Данило Кононенко, — аби нарощувати випуск українських видань на зросійщеному півострові, єдину (!) україномовну газету переносять до Києва. Це що — українська кримська преса в екзилі? Чи ж такі нині часи, аби своє, рідне, випускати поза межами місця проживання сотень тисяч людей, які є громадянами своєї країни, а не діаспорним населенням?» Кононенко переконаний: перенесення видавництва газети до Києва вкрай деморалізує кримських українців, позбавить присутності на півострові рідного українського духу, упевненості в собі й незалежній Україні, пригнітить їх духовно, морально, розпорошивши той невеличкий колектив авторів–однодумців, який збирався довкола «Кримської світлиці» роками. «Що ж ми робимо, шановні?! Не подобається вам редактор, який виступає супроти руйнації колективу, назбираного по крихтах і за поглядами, і за громадянською державницькою позицією, не можете знайти спільної мови з ним, не йдете на компроміси, — знайдіть іншого, або головного редактора газети, або директора–видавця газетно–журнального видавництва (ГЖВ), але до чого тут газета, колектив редакції?» — запитує він.

Нині редакційний колектив уже попросив допомоги в Генпрокурора Олександра Медведька, міністра культури і туризму Василя Вовкуна і в голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Павла Мовчана.