Незвичайна пропозиція надійшла до міської громади села Побужани, що на Львівщині. За словами директора Львівської картинної галереї Бориса Возницького, старовинну церквицю, збудовану у 1777 році, бізнесмен–зайда хотів поставити у себе на дачі, за що давав нібито великі гроші. На гарну дерев’яну святиню впродовж року зазіхали кілька разів: один із бізнесменів мав донецьку реєстрацію, іншим покупцем нібито був крутий держчиновник із Черкас. Як розповів «УМ» пан Возницький, церква справді унікальна і має рідкісний іконостас. Щоправда, далі бажання переінсталювати пам’ятку справа не пішла через галас, який підняли. Хоча, за чутками, вже готувались необхідні папери «на вивіз».
Водночас можливість подібного «викупу церкви» у Львівській обласній раді заперечили. Як запевнив «УМ» її речник Володимир Телюк, «жодна церква на Львівщині не продається і продаватися не буде. Крім того, це неможливо і з точки зору законодавства». Як пояснив посадовець, історичні пам’ятки перебувають у реєстрі Управління охорони історичних пам’яток архітектури, і зняти їх з цього балансу лише за рішенням сільського голови нереально. А на обласному чи київському рівні ніхто б цього не дозволив.
Водночас, попри те, що унікальні дерев’яні церкви Львівщини ніби і перебувають під «державним дахом», що унеможливлює їхній вивіз чи продаж, вони регулярно палають. Офіційно кажуть, що «електропроводка загорілась», неофіційно — підпалили. За інформацією «УМ», дуже часто відповідальність лежить на совісті місцевих парафіян, котрим не лише тісно, а й «непрестижно» молитися у дерев’яному храмі. А от щоб збудувати муровану церкву, слід позбутися старої.
А ТИМ ЧАСОМ...
У січні цього року спадщину ЮНЕСКО можуть поповнити вісім дерев’яних церков Галичини. Про це мають подбати міністри культури України та Польщі. Вони у спільній заяві проситимуть міжнародну організацію внести до списку всесвітньої спадщини 16 дерев’яних церков XVI–XIX століть бойківського, гуцульського, галицького, лемківського типів обабіч українсько–польського кордону.