Сьогодні має розпочатися історичний судовий процес над призвідцями повільної голодової смерті величезної кількості жителів України у 1932–33 роках. До цього кроку держава готувалася майже десятиліття: архівісти досліджували історичні документи, краєзнавці фіксували спогади очевидців. Загалом в Україні дослідження геноциду 1930–х розпочалося ще у 1989–му. Основні ж досудові підготування відбулися упродовж останнього року після того, як у травні 2008–го СБУ відкрила кримінальну справу за фактом Голодомору.
Судовий розгляд справи має розпочатися о 12.00 у столичному Печерському суді. Є сподівання, що цього ж дня буде винесено рішення судів із цього питання. Вірогідно, що юристи оголосять вирок призвідцям злочину і, беручи до уваги, що жодного з них немає в живих, справу буде закрито. Надалі охочі опротестувати вирок зможуть подати позов до апеляційного суду. За словами дослідника Голодомору, заступника Інституту історії України НАНУ Станіслава Кульчицького, посмертний вирок злочинцям менш важливий, ніж констатаційна частина, що підтвердить сам факт страхітливого злочину. Після такого правового висновку наша держава більш ґрунтовно зможе доводити міжнародній спільноті важливість подолання наслідків досі прихованого геноциду, організованого в центрі Європи. До речі, на цей місяць заплановано розгляд питання Голодомору в ПАРЄ. Усі відповідні документи СБУ передала до Парламентської асамблеї ще в листопаді.
22 грудня Служба безпеки України, що розслідувала злочин, передала матеріали кримінальної справи до Генеральної прокуратури. А наприкінці минулого року Генпрокуратура, після відповідного вивчення, передала їх до суду. Досудове слідство встановило, що геноцид здійснювався через штучно організований голод із використанням таких механізмів, як ізоляція території спеціальними озброєними загонами, занесення районів та населених пунктів на «чорні дошки», недопущення виїзду населення за межі територій, оточених військами; вилучення всіх їстівних припасів тощо. Це підтверджують 3685 таємні радянські документи, 3219 книг реєстрації актів про смерть від голоду, свідчення понад тисячі свідків злочину, доповіді італійських консульств у Харкові, Києві, Одесі, Ленінграді та посольства у Москві про масове вбивство українців голодом та інші документи з архівів багатьох європейських держав.
Устим МИХАЙЛІВ