ПДВ: підніжка для виробника

      Зернотрейдери б'ють на сполох: якщо швидко не вирішити питання експортного оподаткування, то за підсумками роботи за перший квартал поточного року можуть збанкрутувати тисячі підприємств-експортерів — не лише зернової, а й олійної, кондитерської та інших харчових галузей. Про це повідомив генеральний директор Української зернової асоціації Володимир Клименко. Непорозуміння з оподаткуванням при експорті товарів групи 1-24 (тобто всього продовольства) виникло у зв'язку з тим, що в законі про держбюджет на 2004 рік вирішили не повертати податок на додану вартість при вивезенні їх за митну територію України. Тим часом  як металурги, «хіміки» та інші повернений ПДВ отримують.

      До нового року зернові експортери «жили» за рахунок взаємозаліку: керувалися законом, який звільняв їх від сплати податку на додану вартість за умов, що уряд заборгував неповернений ПДВ. Щоб не дражнити зерноторговців у час, коли Україні дуже бракує імпортної пшениці, за домовленістю аграрного віце-прем'єра Івана Кириленка з Державною податковою адміністрацією, урядовці фактично незаконно дозволили працювати старій  торішній схемі i пообіцяли її швидко узаконити шляхом внесення змін до закону про держбюджет. Але зернотрейдери досі не знають, якими саме нормами їм керуватись, і якщо й працюють за старою схемою, то на власний страх і ризик. Адже у будь-який момент на будь-яку фірму-експортера продовольства можуть прийти перевіряльники і заарештувати керівництво та головного бухгалтера за порушення закону. І будуть праві, бо закони у нас такі, що баба надвоє гадала.

      Звісно, відстояти свої права експортери зможуть через судові органи. Як пояснив старший партнер фірми «КМ Партнери» Олександр Мінін, законом «Про податок на додану вартість» чітко встановлено, що зміни до порядку оподаткування ПДВ можуть здійснюватись лише через внесення змін до цього закону. У випадку ж з групою 1-24 такої «рихтовки» основного «педевешного» закону не було.

      Ситуація, за словами Володимира Клименка, ускладнюється ще й тим, що зерноекспортери укладають контракти на два-три місяці. А сільськогосподарський маркетинговий рік триває не від січня до січня, а від липня до липня. Отже, урядовці й депутати «кинули» експортерів по повній програмі, бо внесли зміни до оподаткування фактично за місяць до терміну їх введення в дію та ще й у середині маркетингового року, отож  не всі зерноторговці встигли перебудуватися.

      Ціна цього питання для аграрного бізнесу не така вже й копійчана, адже експортери-харчовики вимушені просто відмовлятися вiд зовнішньоекономічних операцій, якщо не хочуть потрапити під кримінал. Так, у листі до Прем'єр-міністра України Віктора Януковича керівник аграрної фракції в парламенті Михайло Гладій підрахував, що від скорочення експорту товарів групи 1-24 втрати для держави можуть скласти понад 2 мільярди доларів, втрати для сільгоспвиробника від зниження закупівельних цін — 330 мільйонів доларів, а збитки експортно орієнтованих переробних підприємств — 1,3 мільярда.

      У цьому списку втрат Гладій не випадково згадав безпосередніх виробників аграрної продукції — селян. Адже скільки б не чубилися між собою урядовці і зернотрейдери, у програші завжди опиняються ті, хто безпосередньо оре, сіє і збирає. Цей ціновий нюанс генеральний директор УЗА пояснив так: податок на додану вартість закладається у ціну зерна для первинного виробника. Тобто трейдер при експорті розраховує на те, що держава йому поверне 20 відсотків (ставку ПДВ), отже, є змога запропонувати сільгоспвиробнику на 20 відсотків вищу ціну.

      За умови неповернення ПДВ, прогнозують спеціалісти аграрного ринку, ті 20 відсотків, що забрала собі держава, просто не будуть закладати у закупівельну ціну для селян, отже, пшениця автоматично подешевшає на одну п'яту. І навряд чи цю криву ринкової ціни вдасться вирівняти владі завдяки мізерним закупівлям до державних «засіків», якими вона сьогодні так вихваляється. «Ми не хочемо, аби проблеми держави вирішувались за рахунок селянина», — сказав Володимир Клименко, але вибору в зерновиків не буде. Адже сценарій розвитку подій за таких умов виявиться наступним: якщо заплатити добру ціну селянину, то на зовнішніх ринках пшениця коштуватиме на цю ж суму дорожче, бо що-що, а світові ціни українцям «збити» не під силу. А значить, українські експортери будуть неконкурентоздатними і навряд чи зможуть протриматись.

      Виправити цю ситуацію уряд і Верховна Рада намагалися уже кілька разів. Але відновити нормальний, обіцяний порядок справляння ПДВ чиновникам як від виконавчої, так і від законодавчої влади усе щось заважає. Перший закон номер 4000-1 заветував Леонід Кучма. А другий, який уже підписаний і набрав чинності, виявився «не таким» і не вирішує питання остаточно. Як пояснив керівник секретаріату депутатської фракції Аграрної партії Олексій Марченко, депутати просто «не розібралися» і з голосу підтримали не ті норми. І Президент, певно, також не розібрався і зовсім випадково цей закон підписав. Словом, ці збіги обставин свідчать про те, що у рік виборів владі вигідно тримати зерновий ринок у підвішеному стані і змушувати експортерів регулярно бігати то на Грушевського, то на Банкову «на поклін», щоб вирішувати свої бізнесові проблеми.

      Але представники Української зернової асоціації все ще не полишають надії повернути роботу продовольчого ринку у законне русло. Сьогодні, якщо встигнуть, депутати знову мають розглянути законопроекти, щоб укотре допомогти аграрним експортерам...

Марина БАЛАБАН,

Дарина ГЕТЬМАН.