«Агроконтракт» на подорожчання хліба

      «Хліб у Сумській області нині став чи не найдорожчим в Україні», — говорить голова Сумського територіального відділення Антимонопольного комітету України Юрій Іванов. Жителі Сум своє ставлення до березневого подорожчання висловили  пікетуванням сесії міської ради. Особливо їх обурювало те, що напередодні у виступах керівників області та міста оптимістично завірялося, що зерно є, борошно є, проблем з цінами не буде. Але ціни тих виступів, певно, не чули,  — зросли. В середньому — на дванадцять відсотків.

      І якщо спочатку після подорожчання лунали обіцянки, що ситуацію повернуть на старе, то тепер мова звелася до іншого: треба слідкувати, аби не зростала вартість соціального хліба, та щоб недобросовісні продавці не продавали його дорожче, — а таке  вже  траплялося.

      Як запевняє голова правління ВАТ «Сумський хлібокомбінат» Сергій Колесников, відтепер і до кінця липня цього року, себто до нового врожаю, ціни більше не зростуть. Бо вже закуплено потрібну кількість пшениці та жита, аби забезпечити місцеві потреби. Чому ж ціни зросли? Як коментував для ЗМІ заступник голови правління «Сумського хлібокомбінату» Анатолій Кісіленко, з причини логічної. Так, керівники області не лукавили: зерно справді є, але — за якими цінами? Бо ж єдиний оператор в області, який  регулює на біржі ціни та обсяги зерна, що продається, — фірма «Агроконтракт» запропонувала хлібокомбінату борошно, дорожче приблизно на тридцять відсотків. За таких умов, пояснював Кісіленко, хліб не міг не подорожчати.

      Утім  голова відділення Антимонопольного комітету не погоджується. На думку Юрія Іванова, справа не лише в цінах на зерно та борошно, а й у нездоровій конкуренції між торговим домом «Сумський хліб», безпосередньо зв'язаним із хлібокомбінатом, та «Агроконтрактом». Бо ж у останнього, мовляв, борошно можна було купити  дешевше, ніж сумські хлібопекарі купили у сусідів-полтавців. Щодо аргументу, нібито «Агроконтракт» просто не продавав зерна та борошна хлібокомбінату, то Юрій Іванов заперечує: якщо хлібопекарі його хотіли купити, то де їхня заявка на це? Немає.

      Про заявки та подібне обласні антимонопольники говорять із впевненістю, бо після підвищення цін на хліб вони почали перевірку торгового дому «Сумський хліб» та планують перевірку хлібокомбінату. В обласному центрі це монополісти, говорить Юрій Іванов, а тому свої права щодо них антимонопольники застосують у повному обсязі.

      А як стосовно перевірки «Агроконтракту»? Ця фірма не монополіст, констатує голова відділення, тому якихось претензій їм пред'явити не можуть. «Хоча питання, звичайно, є...»

      Так, питання є, і ще з минулого літа. Тоді спеціальною постановою обласної влади саме «Агроконтракт» був призначений єдиним оператором з операцій із зерном. Всупереч будь-яким законам про конкуренцію, обласна влада забороняла селянам продавати хліб тому, кому вони хочуть, навіть якщо їм пропонували   вищу ціну. Все мало йти через «Агроконтракт». Про це минулого року чимало писалося, були публікації і в «УМ». «П'ять місяців нам знадобилося, аби відмінити ту постанову», — пригадує Юрій Іванов. Але і сьогодні «Агроконтракт» лишається фактично монополістом з отримання борошна з держрезерву.

      Звідси — минулі та сучасні конфлікти. Хто в них і наскільки правий чи неправий? У нюансах розбиратимуться перевіряючі. Але не можна не констатувати, що нездорова ситуація, яка виникла тепер, значною мірою спровокована діями влади.  І її діями може бути залагоджена, вважає Юрій Іванов. Бо у влади є важелі, аби врегулювати ціну на хліб і зробити її меншою. Дороге борошно? Але можна знизити  для виробника орендну плату, яка також відбивається на вартості хліба; зменшити саме для хлібовипікаючих підприємств ціну на воду, без якої їх виробництво неможливе. Отже, методи є. Чи будуть вони застосовані?

      Бо ж, за великим рахунком, несоціального  хліба не буває. Принаймні в Україні. У китайців таким соціальним є рис. У нас — хліб та картопля. Втім сьогодні за ціною одна гривня сорок чотири копійки хлібокомбінат випускає цей найдешевший  названий «соціальним» хліб. Як говорять пекарі, його частка в загальному обсязі складає десять відсотків, — нібито стільки у нас справді нужденних. Збитки комбінату на цьому хлібові — 6,4 відсотка. Але де гарантія, що цей «соціальний» хліб  потрапить за призначенням? Що його куплять саме ті, для кого його випікали? Може, тепер при купівлі хліба треба буде показувати якесь посвідчення? Скажімо, хлібні карточки ввести. Чому б ні?