Аплодувати грузинському «Вільному театру» кияни мали ще півтора місяця тому. Та заплановані на 2 листопада гастролі, присвячені 15–річчю Посольства Грузії в Україні, через оголошений у столиці карантин довелося скасовувати в авральному порядку, а фуру з декораціями, що вже перетнула кордон, завертати назад. Але справедливість і разом із нею бажання всіх зацікавлених у тому, щоб цей візит відбувся, восторжествували: минулого тижня грузини, як і планувалося, привозили до Києва вистави «Брати» та «Кавказьке крейдяне коло», а представляв їх особисто режисер і керівник «Вільного театру» Автанділ Варсимашвілі.

Імена композиторів–аранжувальників, які працюють у сучасній популярній музиці, не завжди відомі прихильникам поп– і рок–кумирів, натомість вони користуються «широкою» популярністю у вузьких колах зацікавлених виконавців, чий репертуар інколи на сто відсотків складається з творів одного автора. Наприклад, Василя Ткача. Фестиваль «Червона Рута» у 95–му і 97–му мав усі ознаки справжнього прориву нової модерної музики. І великою мірою — завдяки роботам Ткача, який тоді тісно співпрацював із дирекцією фестивалю, а в 97–му поставив своєрідний рекорд, створивши для різних конкурсантів цілих 34 композиції.