Останній акорд

Після виходу на екрани фільму «Біле сонце пустелі» дуже популярною стала пісня «Ваше благородие, госпожа разлука». Подібна слава спіткала і пісню кавалергарда з картини «Звезда пленительного счастья». Обидві композиції об’єднувало те, що їх створили поет Булат Окуджава і композитор Ісаак Шварц. З Булатом Окуджавою ми попрощалися у 1997 році. 86–річний Ісаак Шварц відійшов із цього світу минулої неділі ввечері.

Ісаак Шварц був багатогранним композитором: йому давалися як складні симфонічні твори, так і легкі естрадні. Шварц «озвучив» 110 кінофільмів і понад 30 театральних вистав: написав музику до знаменитих постановок Георгія Товстоногова «Ідіот» і «Горе з розуму». Композитор Ольга Петрова, донька славетного композитора Андрія Петрова, вважає, що, незважаючи на велику популярність Шварца як автора музичних творів до кінофільмів, його недооцінювали як автора серйозної музики. «Він писав не лише музику до кіно, проте, на жаль, його інша музика — серйозна симфонічна — відходить на другий план. Це завжди буває образливо. Тому що для будь–якого композитора симфонічний твір — це його вершина», — зауважила Петрова в інтерв’ю РІА «Новості».

Нині ім’я Ісаака Шварца входить у скарбницю російської культури, але його земний шлях починався з України. Він народився 13 травня 1923 року на Чернігівщині у містечку Ромни. Але за шість років родина Шварців переїжджає до Ленінграда, де хлопчина отримав музичну освіту. Репресивна радянська машина мало не зламала життя майбутнього композитора — у 1936 році його батька заарештували, а сім’ю вислали у Фрунзе — проте доля була схильна до Шварца. Там він знайомиться із сестрою Дмитра Шостаковича, і після повернення в Ленін­град Шварца вступає до консерваторії.

Одним із найплідніших періодів Шварца вважають його співпрацю з Булатом Окуджавою — разом вони написали 32 пісні. Ще один цікавий тандем Шварц склав із японським режисером Акірою Куросавою — він написав музику до його оскароносної картини «Дерсу Узала» (1975). Роботу Шварца в кіно відзначили Державною премією РФ («Біле сонце пустелі») і трьома «Ніками» («Луна–парк», «Послухай, чи не йде дощ», «Дикунка»).

Незважаючи на популярність, Ісаак Шварц любив спокійний плин життя: він оселився у Ленінградській області в селищі Сіверське, де його часто навідували друзі. Помер композитор вдома, просто прилігши відпочити. За деякою інформацією, у нього були проблеми з кров’ю та онкологія.