Поплив кораблик...

Найстаріша кіностудія в Україні — Одеська, яка нещодавно відсвяткувала свій 90річний ювілей, незабаром «піде» з молотка. Фонд державного майна України прийняв рішення продати контрольний пакет акцій кіностудії (а належить дер­жаві 51 %), хоча ще два роки тому відхиляв таку ідею. Чимала частина акцій кіностудії належить приватному інвесторові ТОВ «Нова Кіностудія», яку пов’язують з Олександром Ткаченком, генеральним директором «1+1». І, очевидно, що саме діючий співвласник кіностудії стане головним претендентом на повний пакет акцій. «Спочатку ми дочекаємося остаточних результатів оцінки, подивимося, яким бачить Фонд держмайна умови подальшої приватизації студії, — коментує «УМ» Олександр Ткаченко новини щодо продажу Одеської кіностудії. — Ми маємо пріоритетне право з пропозиції купівлі й, безперечно, будемо цю пропозицію розглядати».

На думку пана Олександра, позбавлення державного контролю піде кіностудії на користь: «Майже весь світ працює на приватних студіях, і це найбільш ефективний механізм». З Олександром Ткаченком погоджується й Артур Новиков, власник кіностудії «Ялта­фільм»: «Це позитивне рішення. Прийшли інвестори, котрі хочуть знімати кіно і займатися ним. Сподіваємося, що буде більше українських фільмів. Присутність держави на кіностудії не йде їй на користь. До того ж я вважаю, що це не завдання держави — підтримувати кіностудії. Держава має займатися пропагандою України і всього українського, давати замовлення на кіно. Держава не має опікуватися кіновиробництвом, це вже приватна справа. Одеська кіностудія дуже стара, має давні традиції, тому дуже хочеться, щоб для України вона залишилася».

Якраз у збереженні кіновиробництва на Одеській кіностудії і не впевнена голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль. «Для мене повідомлення про продаж Одеської кіностудії стало справжнім шоком, — коментує для «УМ» Ганна Павлівна, — ми дізнаємося, як, до речі, і творчі працівники кіностудії, про продаж Одеської кіностудії із засобів масової інформації. І це вже не нормально!» До того ж досі, за словами Ганни Чміль, не врегульовані питання з майном, яке належить одеському відділенню Національної спілки кінематографістів. За таких умов продавати кіностудію, мовляв, неможливо. Але найбільше турбує Ганну Чміль подальша доля одеської «кінокузні»: «Я не проти зміни форми власності, але що буде з цією студією, коли продадуть залишки акцій? Чи там буде кіновиробнича структура? А може, новий власник опікуватиметься лише землею — а це сім гектарів у центрі міста з виходом до моря. Більше того, заявлена вартість кіностудії — 31 мільйон гривень — не є ринковою: лише одна земля коштує значно більше. Тому для мене тема продажу Одеської кіностудії — суцільні знаки запитання».

Конфлікти навколо кіностудії на Французькому бульварі точаться вже не один рік. Чимало митців категорично виступали проти і щодо першого «етапу» продажу. Ситуація на кіностудії «не здорова» і зараз. За підсумками січнявересня 2009 року, кіностудія отримала чистий збиток у розмірі понад 5 мільйонів гривень, що на 0,6% більше порівняно з аналогічним періодом 2008 року. Та й зовні одна з найвідоміших кіностудій СРСР, де працювали Олександр Довженко і Петро Тодоровський, Сергій Ейзенштейн і Марлен Хуциєв, де царювала Віра Холодна, де знімалися «Три мушкетери» і «Місце зустрічі змінити не можна», — справляє гнітюче враження: принаймні на справно діюче виробництво це схоже найменше. На думку Ганни Чміль, ситуація плачевна переважно через те, що «питанням прибутковості Одеської кіностудії навмисне ніхто не займався, бо стояло інше завдання».