Три тополі, надпиляні комунальниками біля Харківської академії дизайну та мистецтв, завдяки студентській творчості тепер служитимуть пам’ятниками. Викладач вузу і відомий у місті скульптор Сейфаддін Гурбанов запропонував своїм вихованцям пофантазувати на тему знищеної природи, і ті встановили на обрубаних стовбурах прості, але показово–символічні фігури. Центровою із них служить постать залізного дроворуба з сокирою у руках, що викликає асоціацію з монстром. Саме у такому образі, на думку митця, треба сприймати людей, які нищать усе живе.
Ще три персонажі більш мирні, але зі своєю філософією. Меіалевий хамелеон, створений Володимиром Міліковим, наприклад, — індустріалізована істота, що живе на звалищі металобрухту. А коник–стрибунець із павуком, такі ж беззахисні, як і дерева, що шукають притулку там, де його вже немає. Четвертий пам’ятник — не живий, а рукотворний пеньок, виготовлений із чорного заліза. Біля його підніжжя — контур спиляного дерева. Вже й у такому вигляді він є самодостатнім витвором мистецтва, що наганяє тужливий сум. Але його автор Максим Демченко продовжує працювати над розвитком заданої тематики. Каже, що невдовзі на цьому постаменті з’явиться фігура мислителя, який розмірковуватиме над розміром зла, завданого планеті людством. Коли ж прийде весна і пеньки неминуче зазеленіють, творчість продовжиться знову. У якому ракурсі — покаже час.
Усі фігури були виготовлені молодими скульпторами зі звичайного металобрухту. Як казав персонаж відомого фільму — дешево і сердито. Але тим самим студенти поцілили ще в одну урбанізовану проблему — надмір міського сміття і металева байдужість навколишнього простору.