Михайло Поплавський та Сергiй Звєрєв: i фольк, i гарна зачiска.
Нещодавно Верховна Рада України прийняла Постанову про Державну програму розвитку інноваційних напрямів індустрії моди до 2010 року (у сфері перукарського мистецтва та декоративної косметики). Така програма забезпечить конкурентоздатність нашої країни на світовому ринку фешн-бізнесу, розвиток інноваційних напрямів індустрії моди, підготовку національних кадрів на рівні світових вимог, вважає народний депутат України, заступник голови Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України Михайло Поплавський.
— Михайле Михайловичу, чим викликана необхідність прийняття Державної програми розвитку інноваційних напрямів індустрії моди?
— Необхідністю державної підтримки цієї сфери. Відсутність такої підтримки призводить до неконкурентоспроможності нашої країни на світовому ринку фешн-бізнесу. В усіх країнах світу, крім нашої, ця сфера приносить значні прибутки до державних бюджетів. На українському ринку є маса закордонних фірм, прибуток яких є на розвиток не вітчизняної, а іноземної індустрії моди. Ми стали перед вибором: або ігнорувати цю сферу і годувати закордонних підприємців, або ж змінити своє ставлення до неї і розробити нормативно-правову базу, яка захищає інтереси вітчизняних виробників і підприємців у галузi перукарського мистецтва та декоративної косметики.
— Могли б ви навести конкретні приклади економічної доцільності такої програми?
— Країни з розвиненою індустрією моди зацікавлені в експансії свого бізнесу в інші країни, і перш за все в Україну. Наприклад, латвійська мережа перукарень «Майя» має намір укласти 2 мільйони доларів у завоювання ринків Росії й України і вже відкриває свої салони у Москві та Києві. У найближчі два роки в Росії планують відкрити 19 перукарень цієї фірми, а в Україні — 10. До цього слід додати, що фірма надає дороговартісні послуги класу А, і тільки в Ризі має близько 40 тис. клієнтів. Для відкриття салонів в Україні створюється спільна фірма з місцевими підприємцями, а згадані 2 млн. доларів — гроші російських та українських партнерів. Тому хочу запитати: кому вигідно, щоб в Україні не розвивалася перукарська індустрія і фешн-бізнес у цілому? Підготовка національних кадрів для сфери перукарського мистецтва і декоративної косметики — це питання захисту і розвитку національної економіки. Тому потрібно цю проблему розглядати з позицій державних інтересів.
— Програмою передбачено розроблення державних стандартів освіти з перукарського мистецтва та декоративної косметики. Але існує й така думка: якщо перукар вміє добре стригти, то навіщо йому диплом про вищу освіту? Адже нам важлива не наявність диплома, а якість послуг.
— Перукар і модельєр-перукар, як кажуть в Одесі, — це дві великі різниці. Перукар — це робітнича професія, яку можна отримати, закінчивши шестимісячні курси чи ПТУ, що мають ліцензію Міністерства освіти і науки, і працювати в рядових перукарнях. А модельєр-перукар — це високоінтелектуальна, творчо-практична, стильна професія, пов'язана з художнім моделюванням, дизайном зачісок, вибудуванням індивідуального стилю, що потребує фундаментальної професійної підготовки. Ми ж не запитуємо, навіщо людині, яка лікує, диплом лікаря? Диплом — це підтвердження фаховості й гарантії якості послуг. Якщо людина хоче лікуватися у «цілителя» без медичної освіти або стригтися у самодіяльного перукаря — це її право. Але люди, які відвідують косметологічні центри чи салони краси, повинні бути впевнені у фаховості персоналу і в тому, що косметолог, наприклад, не намастить крем на обличчя, від якого буде алергія чи опіки шкіри.
— Тобто модельєр-перукар, стиліст, візажист повинен мати медичні знання?
— Безумовно! У кожної людини свій тип шкіри, тип волосся, реакція організму на різні косметичні препарати. Застосовуючи той чи інший засіб, косметолог, модельєр-перукар, стиліст-візажист бере на себе відповідальність за здоров'я клієнта. В університеті культури і мистецтв кафедру медичної підготовки очолює доктор медичних наук, професор Сусанна Шалімова, працюють фахівці з медуніверситету. Я хотів би ще раз підкреслити: наразі йдеться не просто про підрізання волосся ножицями, а про фахівця, який обізнаний в новітніх тенденціях розвитку світової моди, знає сучасні препарати від різних фірм-виробників, як вони впливають на організм, показання і протипоказання до їх застосування відповідно до індивідуальності клієнта.
— Програма розвитку індустрії моди передбачає державну підтримку підготовки спеціалістів даної сфери. Що все це реально дає для пересічного споживача перукарських послуг?
— Перш за все, я виступаю за те, щоб у кожному районі працювали перукарні, які фінансує районна рада для обслуговування пенсіонерів, ветеранів Другої світової війни, ветеранів праці, малозабезпечених верств населення. І в кожному районі повинні бути дитячі перукарні з відповідними цінами. Водночас є попит на елітні салони краси, де повинні працювати фахівці з відповідною освітою. Подивіться — зараз ситуація така, що хто завгодно може відкрити салон краси, хто завгодно може в ньому працювати. І салони краси не несуть відповідальності за якість послуг і здоров'я клієнтів. Але сучасні салони краси повинні бути багатофункціональними центрами з широким спектром послуг. Кожен відвідувач повинен знати, майстер якого фахового рівня його обслуговує і хто несе персональну відповідальність за якість послуг.
— Як це пов'язано з вимогами до підготовки таких фахівців?
— Колись В'ячеслав Зайцев сказав, що почав по-справжньому розумітися на своєму мистецтві лише тоді, коли проаналізував і опрацював різні стилі, напрями моди, які існували у світі протягом століть. Зараз утворюються різноманітні сумнівні курси з перукарської майстерності та декоративної косметики, які за 3—6 місяців обіцяють сформувати художника високого класу. Я не уявляю, як можна стати художником-модельєром зачісок, не знаючи історію мистецтв, костюму, зачіски, кольорознавства, структури волосся, будови шкіри, анатомії, фізіології, психології, професійної етики тощо? Подивіться на зміст цих курсів, і ви зрозумієте, що вони не готують тих фахівців, про яких заявляють. Більше того, велика кількість цих курсів не має державної ліцензії Міністерства освіти і науки на здійснення освітньої діяльності, і їхнi довідки з «водяними знаками» не мають юридичної сили. Це просто одурювання людей.
— Програма також передбачає атестацію і присвоєння кваліфікації фахівцям, що зайняті у сфері перукарського мистецтва. Що це означає?
— Атестація перукарів і присвоєння їм класності існували ще за часів СРСР. Так, студент, що закінчив училище за даним профілем, отримував спеціальність перукаря. Але для того щоб отримати рівень майстра 2 класу, йому треба було пропрацювати ще 5 років. А для отримання І класу необхідно було працювати ще 2 роки, тобто загалом — 7 років. Виняток складали ті, хто перемагав на конкурсах обласних, всесоюзних, міжнародних — їм класність могли присвоювати раніше. І тільки після цього посилали навчатися у школи модельєрів — Ризьку, Львівську, Московську, Одеську. І ні в кого це не викликало ніякого здивування. В Університеті культури і мистецтв ми готуємо модельєра-перукаря — це абсолютно природно, і ми тут не робимо ніякого відкриття.
— Чому ж тоді це викликає стільки розмов?
— Тому що багато кому вигідно відкривати сумнівні курси, що беруться підготувати перукаря за три-шість місяців. До речі, присвоєння класності, що існувала в СРСР, ніхто не відміняв. Просто після розпаду СРСР, коли цей процес став безконтрольним, про рівень кваліфікації просто «забули» і кожен став робити що хотів, як у тій приказці: «Сам п'ю, сам гуляю, сам стелю, сам лягаю».
— Чи не призведе підготовка таких фахівців до підвищення цін на перукарські послуги?
— Тут узагалі немає ніякого зв'язку. Як, наприклад, пов'язана підготовка лікарів у медінститутах з цінами на послуги в лікарнях? Iдеться лише про підтвердження права людини займатися певним видом діяльності. Якщо подивитися на підприємства фешн-індустрії, то різниця в цінах дуже велика — і це треба прийняти як факт. Питання у тому, які фахівці там працюють. Там повинні працювати не просто дівчата після школи і не самоучки, а професіонали, що пройшли відповідну фахову підготовку. Клієнт має бути впевнений у тому, що якість послуг відповідає грошам, які він платить.
— Університет культури є першовідкривачем з підготовки фахівців у цій галузі. Сучасна індустрія моди, діяльність салонів краси тісно пов'язана з новими науковими техніко-технологічними розробками, дорогою апаратурою, обладнанням, що постійно модернізується. Студенти, які отримують фах у цій галузі, повинні не тільки знати про цю апаратуру, а й вміти працювати з нею. Наскільки університет готовий до такого рівня підготовки фахівців?
— Ми пішли по шляху створення мережі тьютор-лабораторій, які є аналогами існуючих підприємств фешн-бізнесу. Ці лабораторії обладнані сучасною європейською апаратурою, яка відповідає міжнародним стандартам якості й використовується у найпрестижніших салонах Європи. Зараз у нас представлені останні моделі німецької та італійської техніки. Ми грунтовно ознайомилися також з пропозиціями на ринку косметичної продукції,і студенти працюють з препаратами таких відомих фірм, як Шварцкопф, Велла, Цеко, Лонда та інших.
— Як в університеті культури вирішується проблема викладацьких кадрів?
— Хочу відзначити, що ми доклали дуже великих зусиль, щоб знайти найкращих фахівців у цій галузі. Вони відомі не тільки як першокласні практики, а й як автори наукових розробок, статей, публікацій. Крім того, запроваджена система тренінгів, до яких залучаються також фахівці близького і далекого зарубіжжя. Так, улітку наші викладачі відвідали семінари Цеко в Нiмеччинi, в жовтні — семінар по системі «Півот-Поінт», що відбувся у Санкт-Петербурзі. Технологи фірми Цеко, в свою чергу, провели семінари на базі Університету культури і мистецтв. У листопаді-грудні відбувся такий семінар з фарбування волосся, в березні цього року — з сучасних технологій хімічної завивки. В лютому-березні фірма Шварцкопф провела семінари з останніх тенденцій моди і нових технологій стрижки, фарбування й укладання волосся. Відомий російський стиліст Сергій Звєрєв постійно проводить тренінги з перукарської майстерності для студентів Університету культури — черговий тренінг він провів з 2 по 7 квітня цього року.
— Зараз в абітурієнтів є можливість широкого вибору серед навчальних закладів, які пропонують свої послуги. На вашу думку, чим обумовлений успіх навчального закладу в майбутніх студентів?
— Студенти обирають той вищий навчальний заклад, умови якого їм найбільше підходять. Як показує практика останніх років, молоді люди вибирають не стільки вуз, скільки викладачів, фахівців, які в ньому працюють. Престиж вузу — це якісний професорсько-викладацький склад, новітні технології, інноваційні лабораторії, сучасний студентський сервіс, мультимедійна комп'ютерна база, яка дозволяє здійснювати навчальну і наукову діяльність на рівні світових вимог. Освітні заклади, які не встигають за темпами життя, просто виходять з гри і перестають існувати як суб'єкти освітнього ринку. Час диктує свої вимоги, і завдання навчального закладу — вчасно реагувати на запити суспільства і молоді.
 |
«Крученики» — вiд Звєрєва.
«Матеріальна база Київського національного університету культури просто шикарна і робить університет унікальним, я б сказав навіть — ексклюзивним у підготовці модельєрів-перукарів. Мета моїх майстер-класів в університеті культури — ознайомити студентів з інноваційними напрямами розвитку світової індустрії моди та сучасними технологіями в індустрії фешн-бізнесу. Україна нехай молиться на топ-менеджера міжнародного класу Михайла Поплавського, якому за один рік під силу те, на що декому потрібне десятиліття».
Сергій Звєрєв,
прес-конференція 2.04.2004 р., м.Київ.
«Думаю, багатьом російським майстрам перукарської справи знадобиться передовий досвід України. Державна програма розвитку інноваційних напрямів індустрії моди до 2010 року, яку затвердила Верховна Рада України, є серйозним проривом у розвитку перукарського мистецтва та декоративної косметики на рівні світових стандартів. Росія в цьому плані поки що відстає».
Російський топ-стиліст Сергій Звєрєв,
прес-конференція 2.04.2004 р., м.Київ.
Те, що університет культури є лідером в технологіях підготовки модельєрів-перукарів не тільки в Україні, а й в СНД, є хоча б той факт, що на цю спеціальність є значний попит студентів країн СНД. Уже з 1 вересня приступають до занять дві групи студентів з Росії, група Білоруських студентів і група студентів з країн Прибалтики, а три групи з Польщі будуть навчатися у Львівськiй філії Київського національного університету культури і мистецтв».
Михайло Поплавський,
Прес-конференція 2.04.2002 р., м. Київ
Починався Тиждень з порогу — навпроти входу в «Мистецький арсенал» куратор проекту Ukraine Inspired, дизайнер Федір Возіанов представив невелику колекцію casual–речей — футболки та світшоти з патріотичними принтами та написами. >>
Катя Возіанова — засновниця ательє Indposhiv, донька дизайнера Федора Возіанова — маже п’ять рокiв тому знайшла вільну нішу: чоловічі костюми на замовлення. Нудне радянське слово «індпошив» написала латиницею і взялася до роботи. Це тільки на перший погляд здається, що Brioni та Ermenegildo Zegna задовольнили потребу багатих чоловіків у пристойних костюмах, а торгова марка «Михаїл Воронін» — не дуже багатих. >>
Український тиждень моди, що проходив iз 9 по 13 жовтня, дав відчуття, що країна перебуває напередодні створення повноцінної fashion–індустрії. Є UFW — з традиціями, патріотизмом, професіоналізмом. Є нібито альтернативні модні Дні — проект маргінальний, проте амбіційний. Є Львівський fashion week, і в ці дні вперше пройдуть «кучні» покази в Харкові. >>
Олега Скрипку в нас просто люблять. Здається, саме тому поява його в підсумковому дефіле на подіумі Українського тижня моди викликала шквал овацій. У кулуарах після закінчення першого дня Тижня, в якому Скрипка дебютував як дизайнер, більше критикували його колекцію, ніж захоплювалися. >>
33–й український тиждень моди наповнений ефектними заходами і медійними обличчями. 12 жовтня на подіум UFW вийдуть 12 телеведучих групи каналів «1+1» у вбранні від українських дизайнерів — і Лідія Таран, і Алла Мазур, і Данило Грачов, і Руслан Сєнєчкін, і Юлія Бориско, і Василіса Фролова. >>
