Жінка як куля

Щасливиця долі

Нерозкрученим авторам не завжди щастить налагодити зв’язки із видавцями. Тим більше якщо це перша у їхньому житті книга. Тим більше якщо вони претендують бути письменником, твори якого продаватимуться. Зазвичай таких «задавак» видавці відсилають з’їсти ще не один горщик каші, а тоді за перо братися, або ж чекають від новоспеченого письменника чи його замовника солідної грошової винагороди, від якої не в змозі відмовитися. Наталя Семенченко у цьому випадку може вважати себе щасливицею долі. Її перша книга «Полювання на правду» відразу знайшла свого видавця і так захопила його, що директор видавничо–книготорговельної компанії «Самміт–книга» Ігор Степурін вирішив надрукувати серію публіцистичних творів молодої авторки.

— Тому що вона політична. Так склалося, що в Україні люди політично активні. Вони шукають таку літературу. У Росії публіцистика мало кого цікавить. Деякі наші книги не проходять на російський ринок через цензуру. Ми як видавці хочемо донести різні точки зору. Друкуємо Сергія Руденка, Ігоря Беркута. Їхні книги стали досить успішними. Наталя Семенченко — зовсім інший автор. У неї більше авторського бачення проблеми і ситуації в Україні. Такого різновиду літератури на Петрівці не знайдеш. За півроку має розійтися перший тираж видання «Полювання на правду» — три тисячі екземплярів. Далі буде продовження. У портфелі маємо два рукописи, — пояснює Ігор Степурін.

Книга замість ефіру

Полювати на правду Наталія Семенченко розпочала п’ять років тому. Думки про суспільно–політичне життя, починаючи від формування етносу і до сьогодні, складалися у міцний логічний ланцюг, однак вона не претендувала на звання письменниці. Пані Наталі вистачало бути доцентом, кандидатом економічних наук.

— Мене дуже ображало спілкування з науковцями, політиками, які не володіють ситуацією. Вони розказували про фантастичні версії об’єднання когось із кимось. Одна справа, коли зі студентом розмовляєш, він ще має час усе зрозуміти. А тут зріла поважна людина, яка відстоює абсурдні погляди. Тоді я вирішила, що мушу написати книгу, аби хоч якось допомогти людині, яка немає спеціальної фахової підготовки, або часу її здобути, прояснити для себе ситуа­цію, розширивши свій світогляд. За півроку на одному диханні я виклала все те, що аналізувала впродовж довгого часу, — розповідає Семенченко. — Я хочу, щоб читачі почали думати. Може, їм не сподобається, що я тут написала. Нехай не погоджуються і як антитезу шукають інші книги, але тільки щоб думали про основні моменти того, чим живе і дихає Україна сьогодні.

Спершу мала бути не книга, а щотижнева телепрограма, розрахована на півроку. Відзнявши дві серії, проект призупинили. Тоді основні тези своєї праці Семенченко представила у «Полюванні на правду».«Книга не передає тих емоцій, які ми назбирали під час інтерв’ю з фахівцями і людьми з вулиці. Наразі у телевізійному просторі проект не вдалося запустити через низку всім зрозумілих причин», — зазначила письменниця.

Заставка з телепрограми лягла в основу дизайну обкладинки «Полювання на правду». Наталя Семенченко стріляє, куля розбиває скло, з якого складається лампа.

Спонукає до роздумів

Наталя Семенченко коротко і ґрунтовно аналізує походження назви «Україна», досліджує добу козацтва, період революції, з чим Україна ввійшла до складу СРСР і з чим вийшла. Побіжно торкається теми Голодомору. У частині, яка стосується минулого, авторка, швидше, наводить на роздуми, розбуджує зацікавленість, спонукає до подальшого вивчення теми, ніж дає вичерпні відповіді. Їй можна було б закинути в надмірній стислості тексту, але не в «розжовуванні» історії. Це її спосіб підібратися до сьогоднішніх проблем.

— Не можна писати про дер­жаву, не розповівши про історію, — розмірковує Семенченко. — Я дуже багато часу витратила на спілкування з істориками, думки яких кардинально розбігалися, і на вивчення релігійної ситуації. Православна релігія була домінантною, та з виникненням нових релігійних організацій вона почала втрачати свої позиції. Це може призвести до великої катастрофи в Україні.

Як економіста і викладача Київського політехнічного інституту авторку цікавить болонська система освіти, позики держави в ЄС, паніка з приводу економічної кризи, місце України у світі. Чому варто остерігатися двомовності? Семенченко пояснює не з націоналістичного боку, чи то пак, шовіністичного. Вона поєднує мовне питання з економікою, наводить приклади, чому нам не підходить модель Ірландії та Фінляндії і як двомовність може розорити економіку України. У майбутньому Наталя Семенченко вбачає орієнтацію України на Схід.

— Ми маємо дуже високий виробничий потенціал. Він не цікавить Європу, але буде затребуваний країнами, які розвиваються. Це Індія, Китай, Росія. У них велика кількість населення. У нас великі можливості щодо продовольчого ринку. Ми спроможні їх годувати. Якщо хочемо розвиватися, нам треба більше дивитися на Схід, — додає Семенченко.

ДО РЕЧІ

Віце–президент Української PR–ліги Олена Дерев’янко, яка брала участь в презентації книги, вважає, що Україні не вистачає як самоідентифікації (розуміння населенням країни її місця в світі), так і позитивного міжнародного іміджу. Саме про це автор пише в «Полюванні на правду». «Ця робота цілком може дати уявлення про нашу державу як нам самим, так і іноземцям», — переконана Дерев’янко. А Наталя Семенченко, в свою чергу, пообіцяла, що незабаром вийде «Полювання на правду –2» . Наступна книга буде складнішою, ніж ця, і в ній розглядатимуться винятково сьогоднішні процеси.