Підніміться, люди, з колін
Надія ГРИЦІВ
Івано–Франківськ
Дитино, сонечко, як тебе звуть?
Та, що зустріла «Нашу Україну».
Й від хвилювання все могла забуть,
Коли підносила ти Ющенку хлібину.
Твоя маленька й радісна душа
Зраділа, що зустріла тут Людину,
Якій не байдуже, яку залишить вам
Квітучу — чи бандитську Україну.
Твоя сльозинка — це недобрий знак,
Адже це плач маленької дитини,
І доки всі ми будем жити так,
Не буде ні держави, ні країни.
Допоки ще? Вбиватимуть борців,
Що не могли коритись і мовчати,
Сміливо йшли у бій на ворогів,
Кидали слово правди через ґрати...
Найкращих з кращих знищували, тих,
Що не боялись ні тортур, ні муки,
Не забуваймо ж ми борців усіх,
Бо їх життя — для нас усіх наука.
Тож підніміться, люди, із колін,
Щоб усміхнулась Україна–мати,
Бо для життя майбутніх поколінь
Повинні ми усе віддати!
* * *
Божий суд
Володимир ГРЕБЕНЮК
Жашків, Черкаська область
Розкриваю я газету —
Серце завмирає:
Знову криміналітети,
Де взялись — не знаю!
«Зґвалтував...», «убив...», «продався...»,
«Розкрадав мільйони...»,
«На корупції попався...»,
«Чхав я на закони...».
Все це діється у владі!
У «низах» ще гірше.
«Вбивці», «педофіли» в Раді —
Це страшить найбільше!
Гучні справи не розкриті.
Хто їх там розкриє!
Всі вони біля «корита»,
«Рука руку миє».
Люди добрі, схаменіться!
Бог усе це бачить!
Він нікого не боїться —
Отже, суд призначить!