Усі намагання керівництва МВС продемонструвати ефективну роботу відомства, схоже, є не більше, ніж популізмом, добре засвоєним під час роботи в уряді Тимошенко. Судіть самі. Спершу опальний Луценко «погорів» на скандалі в аеропорту Франкфурта–на–Майні. Свою невинність міністр довести українському суспільству так і не зміг. А німецька сторона не захотіла вплутуватися і виправдовувати ганебний для України вчинок посадовця високого рангу. Але у тій же Німеччині в аналогічній ситуації держслужбовець вважав би за приниження свого народу і далі залишатися на посаді. Та якщо вибирати між сумлінням і кріслом, то пан Луценко, видається, свій вибір зробив давно. Днями Юрій Віталійович поговорив «по–чоловічому» з Нестором Шуфричем, внаслідок чого обізвав останнього словом, «достойним» міністерського рангу, — «чмом»
Однак, схоже, це найменше, що можна закинути лідеру «Народної самооборони», який так вперто тримається за міністерське крісло. Варто лише пригадати, як Юрій Віталійович неодноразово знімав із себе відповідальність за гасло «Бандитам — тюрми». Мовляв, міліція працює, а гальмує розслідування Генпрокуратура. Утім хто заважає «борцю за справедливість» навести лад принаймні у своєму відомстві — питання таки до міністра.
До «УМ» потрапила відповідь на депутатський запит нардепа IV скликання Геннадія Руденка. «У Полтавській області, починаючи з 2003 року і по цей час, активно діє організована злочинна група з корумпованими зв’язками у складі депутата Кременчуцької міськради, директора ТОВ «Міс» І. М. Кушніра, колишнього першого заступника начальника УМВС України в Полтавській області, депутата Кременчуцької міськради, голови правління ВАТ «Кременчук м’ясо», президента ФК «Ворскла» Бабаєва О. М.», — документ підписаний самим міністром Луценком ще в 2005 році. Як писав тоді міністр, усі ці особи «здійснюють фіктивні зовнішньоекономічні угоди з метою розкрадання бюджетних коштів шляхом незаконного повернення ПДВ, заволодіння земельними ділянками на території м. Кременчука і області».
Далі пан Луценко називає згаданих персон не інакше, як членами «організованої групи», яка для «прикриття злочинної діяльності широко використала можливості на той час першого заступника начальника УМВС у Полтавській області О. А. Плужника». «А відмиванням коштів, — підсумовує міністр, — займається Бабаєв О. М. за допомогою футбольного клубу «Ворскла». Цікаво, що з того часу минуло більш як два роки. Утім жодної правової оцінки встановленим правоохоронцями фактам МВС досі не дало!
Можливо, пояснення слід шукати в тому, що звинувачений тоді Луценком у протиправних діях Олег Бабаєв нині є народним депутатом від... Блоку Юлії Тимошенко? Більше того, інший фігурант розслідування міліції Олександр Плужник і нині займає посаду першого заступника начальника обласної міліції Полтавщини — начальника УБОЗ! За деякою інформацією, саме нардеп Бабаєв і є гарантом перебування пана Плужника на посаді керівника обласного УБОЗ. Відтак постає резонне питання: як міліція бореться зі злочинністю в Україні, якщо підрозділи самого відомства очолюють люди, яких міністр називав «злочинцями»? Вочевидь, відповідь слід шукати у політичній площині. Приміром, у захисті міністерського крісла під Луценком фракцією БЮТ. Про полтавських же "орлів" пану міністру листом змушений був нагадати народний депутат Григорій Омельченко. Як відреагує Юрій Віталійович?
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
