«...Єслі же по злому умислу я нарушу ету мою торжествєнную прісягу, то пусть мєня постігнєт суровая кара совєтского народа, всєобщая нєнавість і прєзрєніє трудящіхся» — це заключне (із чотирьох) речення воєнної присяги, яку Йосип Сталін, член головвійськради РККА, начебто складав 23 лютого 1939 року. Принаймні в такій редакції «клятву ката» тиражують видання русофілів–українофобів навіть після розвалу совдепівської імперії. Цивілізований світ увесь і давно солідаризувався з українським народом, для якого злочинна сутність Йосипа Джугашвілі — доконаний факт, а не версія.
Запорізькі ж комуністи прагнуть слави Герострата, знищуючи імідж України в очах міжнародної спільноти. Бо ж навряд чи не дізнається вона про заяву, яку 9 грудня з трибуни сесії Запорізької міськради зачитав депутат–комуніст Олександр Зубчевський. Від імені своєї фракції молодик проголосив своєрідну осанну катові не лише українського народу. Визнавши, що, «хоча й були перекоси», товариш Сашко запевнив, що «це — заради світлого майбутнього совєтського народу...» А «коль так», мовляв, то з нагоди 130–річчя від дня народження товариша Сталіна 21 грудня в місті маємо відкрити пам’ятний знак, а до Дня Перемоги — і пам’ятник генералісимусу. Додамо: війни з власним народом, кращих представників якого цей параноїк знищував десятками мільйонів!
Низка громадських організацій Запоріжжя висловила своє обурення з приводу антиукраїнського наміру. Голова обласної організації політичної партії «Наша Україна» Валентина Манжура в розмові з «УМ» акцентувала на тому, що наявні пам’ятники, які мають певну історичну та архітектурну цінність, повинні стояти, а стосовно увічнення людей–тиранів, то з цим усе давно й усім зрозуміло.
Не зрозуміло, коментує черговий епатаж комуністів прес–служба обласної організації ВО «Свобода», чому «жодним чином не відреагував на цю антиукраїнську промову міський голова: Євген Карташов не тільки дозволив зачитати цю заяву, а навіть подякував виступаючому. Ще недавно, на річницю трагедії Голодомору, ці ж можновладці лаяли Сталіна, а тепер вони спокійно ставляться до пропозиції вшанувати його пам’ять».
Значить, за потурання міської влади пам’ятник таки може з’явитися на землі, свого часу густо встеленій кістками жертв сталінських голодоморів і політрепресій? Прикметно, що місце для вірогідного вшанування «батька»–ката комуністи–українофоби утаємничують: мовляв, побачите 21 грудня.