Сучасна «поп»–естрада... Чим «оригінальніше» обізвуться, тим ніби й сучасніші: «рукі ввєрх», «ногу свєло», «отпєтиє мошеннікі», «поющіє труси», «лєсоповал» і вже свій місцевий... «тік» — бо в них «олені, олені не бриті і не голені», в яких «з мозгів росте коріння...»
Ніби зростали «звй озди» не серед розумних людей, а вешталися десь у чортів на побігеньках. Подавай їм психоатакуючі ритми.
Чуємо сучасні «поп–пісні», що найчастіше транслюють на різних радіочастотах: «Я слішком много знаю, я слішком много знаю... Мєня пора убіть, мєня пора убіть...»
А «Цвіт калини», «Добродар», «Джерельце», «Мрія», «Водограй», «Барвінок», «Криниченька», «Смерічка», «Берегиня», «Кобза», «Явір», «Стожари», «Ладоцвіт», «Подільські козаки» — то вже назви з розряду старомодного пережитку?
Зрозуміло, життя не стоїть на місці, і в сьогоденні в мистецтві з’являються новітні напрями розвитку того чи іншого його жанру. Але ж чи все, що видається «на–гора», — розвиток?
Не поодинокі випадки, що і в мистецтві все починає зводитися в матеріальну площину. Вже й серед старшого покоління співаків шоу–запаморочення націлене в більшості випадків лише на заробітчанський азарт. Хіба ж нема в кого повчитися? На політичній арені — претенденти на владні посади артистично жонглюють усіма жанрами політиканського «мистецтва», що переходить у категорію вершин популізму, де мета виправдовує будь–які засоби.
У кризовий період «одоспіваки» заради гонорару, не маючи касового збору, готові й за зелененького інопланетянина з ріжками змагатися аріями «возвеличення» «благодійника», який уже бачить себе серед землян із німбом, лише б добре заплатив...
Моральна деградація в суспільстві з часом входить мало не в норму життя, і вже вважається, що такий світ настав... А хто ж змінює життя в цьому світі на краще чи гірше, хіба не ми?..
«Чай, кофє — потанцуєм,
кофє, водка — поєдім...
чай, кофє, водка, піво,
потанцуєм — полєжім...»
Держава з глухонімими, збайдужілими зомбі–рабами, споживачами політико–естрадної генномодифікованої продукції — це вже не Україна!
А яка політика — така й естрада. А електорат — і для одних та й для других — той самий...