Тільки зовсім недолуга і неосвічена людина повірить у щирість слів пані Юлі, які вона виголосила у виступі на передвиборчому майданному з’їзді ВО «Батьківщина», сказавши: «Вірю в мудрість України». Вірю і я в мудрість українців, тому й молюсь: «Не доведи, Боже, мій народ до такого вибору».
Не буду коментувати зміст її виступу, який у моєму розумінні є зразком морального падіння людини. Тим паче що більше та детальніше про її аморальні дійства в політиці, ніж про це розповідають її політичні соратники в минулому Д. Чобіт та М. Бродський, — не скажеш. Одне варто зауважити: вона гучніше за всіх політиків кричить: «Тримайте злодія!».
Згадую десятирічне минуле на часі призначення Прем’єром В. Ющенка.
У колі своїх колег — державних інспекторів із нагляду за безпекою АЕС — я говорив: «Варто залучити до уряду найздібнішого з організаторів тіньових схем розкрадання держави. Його досвід у прагненні вислужитись перед «шефом» вимушено гратиме на користь держави». Саме так зробив В. Ющенко, призначивши відповідальною за галузь Ю. Тимошенко, де вона свого часу поцупила багато мільярдів грошей. Не зміг мудрий Ющенко передбачити, що криються за образом цієї миловидної жінки її диявольські здібності перевтілюватися. Та на часі Ющенко мав великий успіх у народі, що стало загрозою для майстра політичних інтриг Л. Кучми. Маючи величезні владні повноваження і можливості впливати на ситуацію в країні, замість Ющенка призначає «кримінальне диво» — В. Януковича. Розрахунок був простий, як «мукання теляти»: у разі претензії «дива» на його посаду народ підтримає його навіть у випадку введення прямого президентського правління. Що з цього вийшло — загальновідомо.
На політичній «сцені» знову з’являється Ю. Тимошенко. Нахабно вимальовуючись на Майдані поруч із майбутнім Президентом, втираючись у довіру народу, вона робила свою чорну справу! Сьогодні можна говорити все що завгодно про особистий внесок у Помаранчеву революцію. Тим паче що народ бачив її поруч із лідером. Тоді ж вона була тільки «мученицею режиму» в очах народу. У разі ж поразки революції її спіткала б доля П. Лазаренка, і вже не як «великомученицю», а справедливо — за розграбування держави у 90–х роках. Дорвавшись до крісла Прем’єра, вона зробила все можливе, щоб закрити кримінальні справи проти неї і навіть на рахунок держави списати борги свого приватного підприємства «ЄЕСУ». Ось тільки її злочинні дії сьогодні не треба доводити в суді. Її згода на закриття кримінальної справи в Москві на підставі «давності» означає одне — злочин був! Внесок пані Юлі в мораль суспільства вельми вагомий, починаючи від розтління молоді фільмами аморального змісту (керівник молодіжного центру «Термінал») і закінчуючи торгівлею місць у списках кандидатів у депутати від свого БЮТ (шалені гроші!). Її дії страшніші за дію «пташиного» і «свинячого» вірусу, разом узятих. Страшніші тим, що знищують мораль суспільства, повагу до ближнього, сіють розбрат.
Ті її соратники, хто починає це розуміти, стають її заклятими ворогами, на них — її диявольська лють. Дуже влучно відповів із цього приводу Ю. Єхануров на запитання про причини його звільнення: «Вона зрозуміла, що я розумію!». Якби ж «вірус Тимошенко» був єдиним! Носіями такого політичного «вірусу» є більшість із сьогоднішніх кандидатів у президенти. Початок політичного хаосу в державі покладено змінами до Конституції 2004 року. Ініціатор змін, прозваний у народі «іудою», — О. Мороз. Його спільник — В. Литвин. Завдяки цим змінам процес виборів перетворився на звичайний «лохотрон». Хіба можливо говорити без «сміху крізь сльози» про довірених осіб від народу в парламенті, якщо за списками ПР у парламент потрапили разом п’ять посадовців футбольного клубу «Шахтар», а зі 128 депутатів від ПР 75 відсотків мешкає (або мешкали) в Донецьку чи Донецькій області. До того ж через можливість купити «прохідне місце» в партійних списках кандидатів мандати депутата потрапляють до рук тих, хто поцупив (заробити чесно неможливо) у держави (у нас із вами) дуже багато коштів. Зважаючи на величезний вплив Росії на економічне та політичне життя України і пряме фінансування носіїв «вірусу», парламент практично перетворено на представництво «п’ятої колони». З нашої вини народний Президент залишився практично одинаком у протистоянні українським манкуртам. Те, з якою мужністю і терпінням сприймає образи і провокації наш Президент, заслуговує на вдячність і підтримку етнічних українців. Проти носіїв політичного вірусу є ліки! Це національне презирство до носіїв «вірусу» та... навушники (відключені).
Вище голову, нащадки козаків! Слава Україні!