Незмінна відсутність змін

09.12.2009

Повертаючись із тижневої відпустки на роботу, очікую побачити–почути бодай щось нове. Проглядаю стрічку новин і згадую Еклезіаста. Мав рацію старий чортяка: все те саме під сонцем.

На останній сесії Київрада знову роздала землю. Ще не так давно «УМ» писала, що із безкоштовною роздачею земельних ділянок наш прекрасний столичний парламент змушений «зав’язати». Що поробиш: набув чинності закон, який зобов’язує не дарувати, а продавати найцінніше столичне добро. Але все, що робиться, робиться на краще. Міські депутати лишилися з непоганим виторгом: два товариства — «ЛД–Перспектива» та «ДБК» прикупили кожне по діляночці землі. Першому дістався шматок Печерська по вулиці Госпітальній, 4 (1,7 га за 52,4 мільйона гривень), другому — 0,42 га по вулиці Луговій, що на Оболоні (9,1 мільйона гривень).

Ясна річ, що ці кошти підуть на розвиток міста. А ви про що подумали?

А ще Київрада надала землю площею 1,32 га по вулиці Академіка Вільямса (Голосіївський район) Національному банку України. Нацбанк став латифундистом заради «будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків із вбудованими приміщеннями і підземним паркінгом». Назвіть мене невігласом, але поясність, в чому полягає зв’язок між діяльністю фінансової установи та підземними паркінгами?

Йдемо далі. Ще більше землі — 7,38 га — дістало комунальне підприємство «Київпастранс». Тут, щоправда, йдеться про святе: будівництво зупинок швидкісного трамваю. Трохи дивує, одначе, розмір цих зупинок. Ви бачили колись зупинку з гектар у діаметрі? Я, виходячи з київських реалій, наївно думала, що трамвайна зупинка — це запльований п’ятачок довкола кривої лави, на якій сидять три «бабусі Черновецького» і чекають з моря погоди. Очевидно, в даному випадку йдеться про щось інше.

Та порівняно із тим, що відійшло «у постійне користування» Міністерству внутрішніх справ, сім гектарів «Київпастрансу» є мов пісочниця проти Сахари. Київрада виділила реабілітаційному комплексу «Фортеця», що належить МВС, 69,8 га землі у Пущі–Водиці. Таке рішення зумовлене передачею на баланс МВС майна комплексу спеціальних об’єктів «Фортеця» на підставі відповідного розпорядження міністерства, пояснює агентство УНІАН. До складу ділянки також увійшли 2,45 га захисних прибережних смуг і 1,35 га водної акваторії. Словом — краса, природа, Божа благодать...

Це те, що стосується землі. Звісно, є для висвітлення у ЗМІ й інші сюжети. От, наприклад, тарифи на ЖКГ. Вони залишаються незмінними (а мали б знизитися). Або київський слон. Він голодує і бачить сни про Африку та сафарі на Черновецького. Що іще? О, так. Евакуатори! Вони повертаються. Метро? Метро дорожчає і не будується. Ленін? Ленін — з носом. Як і всі ми.

...Колись на наших щотижневих редакційних зборах ми говорили про позитив і негатив. Я не вмію шукати перший через велику заангажованість другим. Що хорошого відбувається у Києві? У Києві відбувся Кустуриця. Але це — з царини культури. Тобто, як казав Остап Бендер, «до організації, яку я в даний момент представляю, це не має ніякого стосунку». Культурне життя міста, слава тобі, Господи, не пов’язане безпосередньо з трамвайними зупинками і водоплаваючими (у Пущі!) міліціянтами.

А щодо решти... Зміни у столичній політиці наразі — поза межами досяжності. Була квола надія на перевибори мера, однак із 2010 року їх пересунули на 2012–й. Згідно з рішенням Конституційного Суду. Тож Черновецького ми позбудемось іще не скоро. Але тримаймося. Як говорив той таки Еклезіаст, «хіба хтось казав тобі, що буде легко?».

Чи це був «Океан Ельзи»?..

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>