Ще 20 жовтня, звітуючи у Верховній Раді про справу щодо розбещення дітей посадовцями «Артека» та народними депутатами, Генеральний прокурор Олександр Медведько заявляв, що у «двомісячний термін ми приймемо законне рішення у цій кримінальній справі». Втім не тільки матір постраждалих дітей та її адвоката, а й народного депутата Григорія Омельченка «тєрзают смутниє сомнєнья», що найближчим часом слідство зробить якісь висновки щодо цієї справи. Навпаки, є підозри, що справа навмисно «гальмується», вважає Григорій Омельченко. За його словами, якби у справі не фігурували політики, вже були б затримані всі підозрювані, і слідство могло бути завершене максимум за півтора місяця. Відтак народний депутат погрожує оприлюднити докази, які є таємницею слідства. «Це і свідчення осіб, і документи, і слідчі дії... Це докази конфіденційного, оперативного характеру, — і я піду на цей крок, розголосивши дані, що є під грифом «цілком таємно», — запевняє депутат.
Чи не стане в цьому випадку сам народний депутат фігурантом кримінальної справи, адже розголошення таємниці слідства карається законом. «Я юрист і колишній слідчий, тож знаю, що відповідальність за розголошення конфіденційних даних несе лише учасник кримінального процесу (потерпілий, свідок, експерт тощо), який був допитаний і який був попереджений про кримінальну відповідальність за розголошення таємниці слідства, — каже Григорій Омельченко. — Мене ж ніхто не попереджував про кримінальну відповідальність, і я не є учасником кримінального процесу. Але я припускаю, що мене спробують «нейтралізувати». Як? Наприклад, запросять до слідчого, щоб допитати мене як свідка у справі, аби потім попередити про кримінальну відповідальність щодо розголошення таємниці слідства. Я цілком допускаю такі юридично–процесуальні ігри з боку Генпрокуратури. Але я професіонал і такої можливості їм не дам. І доки є народним депутатом, не дозволю нахабно «поховати» цю кримінальну справу».
Відтак народний депутат повідомив «УМ», що має намір офіційно звернутися до Президента України з ініціативою провести закриту нараду за участю Генпрокурора, міністра МВС, голови СБУ, а також запросити на цю зустріч матір постраждалих дітей та її адвоката і відверто «поговорити про матеріали з грифом «цілком таємно». Також Григорій Омельченко хоче виступити з ініціативою «рекомендувати розглянути ці питання на РНБО та прийняти рішення про відставку Генпрокурора і міністра МВС».
«17 грудня, тобто вже наступного тижня, завершується термін утримання під вартою підозрюваного у розбещенні батька дітей, — додає Григорій Омелянович. — І тоді ми побачимо позицію Генпрокуратури — чи продовжать йому термін утримання під вартою, чи випустять під підписку про невиїзд, чи оберуть якусь іншу міру запобіжного заходу».
У самій Генпрокуратурі відкидають звинувачення Григорія Омельченка в затягуванні розслідування. «Слідство у справі проходить у нормальному режимі, згідно із затвердженим планом», — запевняє заступник Генпрокурора Віталій Щоткін. За його словами, єдине, в чому слідство зазнає деяких труднощів, — не завжди вдається порозумітися з матір’ю постраждалих дітей та її адвокатом. «Вони вважають зайвими низку необхідних слідчих дій — додаткових допитів, психологічних та інших експертиз... За такого ставлення закінчити розслідування за півтора місяця, як би комусь не хотілося, неможливо, — цитує Віктора Щоткіна УНІАН. — Мати постраждалих дітей сама просила передати справу з міліції до прокуратури, а зараз не задоволена, що у неї та дітей запитують те, про що вони вже свідчили слідчим МВС. Однак ми не можемо спиратися тільки на ті дані, які були отримані раніше міліцією».
ДО РЕЧІ
20 жовтня Верховна Рада утворила тимчасову слідчу комісію з питань розслідування обставин, пов’язаних зі звинуваченнями в розбещенні дітей, яку очолила Катерина Самойлик. У місячний термін тимчасова комісія мала відзвітувати про результати своєї роботи. Що ж удалося «накопати»? «Наскільки мені відомо, не було навіть попереднього звіту цієї комісії, — каже «УМ» Григорій Омельченко. — Більше того, наскільки я знаю, внаслідок різноманітних цікавих обставин не було жодного її засідання, на яке б запросили матір постраждалих дітей, її адвоката чи мене як депутата, який направляв відповідні звернення і матеріали Голові ВР та голові Регламентного комітету й ініціював створення такої комісії. Отож у мене самого виникає питання: чому досі ми бачимо таку навмисну її бездіяльність?»