Учора в залі «Белла» в столиці Данії — Копенгагені — відкрилася найбільш представницька у світі за останнє десятиліття конференціія ООН із кліматичних змін за участі офіційних делегацій 192 країн світу (всіх без винятку членів ООН), яка триватиме до 18 грудня. Світ намагатиметься випрацювати нову глобальну стратегію з протистояння катастрофічним кліматичним змінам. Яку б угоду не було вироблено, але вона має прийти на зміну попередній — Кіотському протоколу від 1997 року, термін дії якого спливає у 2012–му. Це при тому, що Кіотський протокол так і не виконав поставлених ним перед світом рятівних екологічних вимог. До чого зводяться зусилля світу — викиди небезпечних газів, які є продуктом цивілізаційного розвитку людства і які загрожують кліматичному балансу світу, мають бути зменшені до мінімуму.
Найбільші надії покладаються на «найбільшу надію» — президента США Барака Обаму. Він буде присутнім лише на закритті 18 грудня, коли очікується підписання доленосного заключного документа. Майже всі лідери світу, присутні вони на саміті чи ні, сходяться на тому, що потрібна така екологічна угода, яка стане порятунком для нашого світу. Але кожен при цьому сподівається, що козирний туз особливих преференцій та пільг із викидів шкідливих речовин в атмосферу опиниться в його рукаві.
Половину кисню, яким дихає планета, дає світовий океан, ще чверть — ліси, передусім зелені легені планети, якими є Амазонія. Проектом заключного копенгагенського документа передбачається припинення знищення лісів до 2030 року. Активісти природозахисного руху планують провести 12 грудня в Копенгагені та в усьому світі просвітницькі акції та марші, які мають допомогти усвідомити «сонному» населенню Землі важливість заходів, спрямованих на його ж виживання, та сприяти прийняттю в Копенгагені найбільш дієвих планів. Надії залишаються, але експерти–прагматики передбачають, що цей саміт буде лише першою сходинкою до прийняття всеохоплюючої угоди.
Експерти Бі–Бі–Сі вважають, що від глобального саміту в Копенгагені можна очікувати чотирьох можливих практичних результатів:
* Тимчасової угоди, якою зв’язувалися б усі невирішені проблеми;
* Угоди про «загальну картину», на якій окремі подробиці ще мають бути вималювані в майбутньому;
* Загального принципу дій десь до середини 2010 року, коли можна очікувати більш значного прориву;
*Повного фіаско саміту.
Усі уряди світу до початку саміту заявляли про бажання укласти нову угоду. Багато країн внесли суттєві пропозиції для вдосконалення Кіотського протоколу, який втрачає свою силу наступного року. Якщо точніше, то його дія, за неприйняття нових домовленостей у Копенгагені, може бути продовжена за згодою 37 країн, які вважаються найбільшими забруднювачами повітря у світі. В останні перед Копенгагеном тижні стало зрозуміло, що угоди не варто очікувати і на цьому саміті.
Якщо конференція в Копенгагені навіть не принесе чітких практичних домовленостей, то і в цьому випадку вона не буде вважатися змарнованим шансом, бо дасть зрозуміти тим «хомам–невіруючим», які наразі не переймаються засухами, повенями, ураганами, голодом у цілих країнах та континентах, що і їхнє теперішнє благополуччя є лише тимчасовим.
У принципі в Копенгагені мають розроблити план практичних заходів та дій до 2020 року та перспективний план дій до 2050 року. Євросоюз, Австралія, Японія та Нова Зеландія вже розробили плани дій до 2020 року. Зокрема, ЄС обіцяє зменшити до 2020 року викиди парникових газів на 20 відсотків порівняно з рівнем 1990 року, США — на 17 відсотків менше порівняно з рівнем 2005 року, Японія — на 25 відсотків порівняно з 1990 роком, Бразилія — на 38 відсотків щодо 2005 року, Китай — 40—45 відсотків порівняно з рівнем 2005 року. Від інших промислово розвинених країн у Копенгагені очікують якщо не обіцянок зменшення викидів, то принаймні сповільнення їхніх теперішніх темпів. Від розвинених країн також очікують, що вони допоможуть країнам, що розвиваються, новітніми, більш екологічно дружніми технологіями та фінансуванням запровадження таких технологій.
Окремими пунктами Копенгагенської угоди, якщо вона отримає саме таку назву, мають стати захист лісів, виробництво дружніх до екології автомобілів, запровадження відновлювальних джерел енергії, енергозберігаючих технологій. Усі ці заходи вимагають великого фінансування. Світовий банк підрахував, що лише для запровадження їх у країнах, що розвиваються, щороку потрібно виділяти щонайменше 100 млрд. доларів. Єврокомісія, зі свого боку, підрахувала, що для зменшення глобальних викидів парникових газів до 2020–го щороку потрібно витрачати 175 млрд. євро, половину з цієї суми — в країнах, що розвиваються.
Хоча клімат Землі постійно змінюється, але в довгостроковому вимірі, його можна було вважати практично стабільним упродовж останніх 10 тисяч років, аж до середини ХХ століття, коли розпочалася бурхлива промислова революція. Раніше періоди потепління і похолодання залежали лише від планетарної орбіти Землі щодо Сонця. У найбільшій фазі віддалення реєструвався Льодовиковий період, у найближчій — настанням теплих періодів. Але після настання глобальної промислової революції клімат на нашій планеті став на 90 відсотків залежати від людської діяльності. Початковий поштовх глобальному потеплінню дали спалювання у великих обсягах вугілля, нафти та газу. Пізніше, з появою моторизованих засобів пересування, — викиди двоокису вуглецю (CO2), який на цей час є головним забруднювачем атмосфери планети. В атмосфері він діє як ковдра, яка накопичує енергію Сонця і передає її поверхні Землі. Головному «публічному ворогу» «допомагають» вирубка лісів так викиди інших парникових газів, передусім метану. Як наслідок глобального потепління, відбуваються катастрофічні зміни в житті земної флори та фауни, танення льодовиків, зростання рівня світового океану, збільшення кількості катастрофічних природних явищ тощо.
Перший світовий саміт під егідою ООН з кліматичних змін відбувся лише 1992 року в Ріо–де–Жанейро. Його наслідком стало введення в грудні–1997 Кіотського протоколу, який мав регулювати промислову діяльність людства і спричинені нею шкідливі викиди в атмосферу. Але Кіотський протокол зазнав провалу. Його не ратифікували Сполучені Штати — головний забруднювач атмосфери планети. А дотримання умов цієї угоди маленькими країнами та «екологічно свідомими» державами Західної Європи не дали бажаного результату. Забруднення атмосфери не знає кордонів, свідомість одних зводиться нанівець егоїзмом інших. Але навіть егоїсти починають відчувати, що їм нічим дихати. Тож у червні цього року більшість розвинених країн на засіданні «великої вісімки» погодилися, що зростання середньої температури планети потрібно обмежити двома градусами Цельсія порівняно з доіндустріальним періодом нашої планети. А вона вже зросла на 0,7 градуса у порівнянні з тим періодом. Тому можлива Копенгагенська угода ставить перед собою ще більш жорстку мету — менше двох градусів. Учені вважають, що оптимальною є норма в півтора градуса.
На саміт ООН прибудуть 15 тисяч делегатів, глави 98 країн світу та п’ять тисяч журналістів. Для їхнього обслуговування до міста доставлено 1200 лімузинів, з яких лише п’ять є екологічними електромобілями. До Копенгагена прибули 140 літаків.
Як наслідок, додаткові викиди в атмосферу двоокису вуглецю впродовж 11 днів саміту становитимуть 41 тис. тонн. Стільки ж, що за такий час виробляє середнє європейське місто з населенням 300 тисяч мешканців.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
