Напевне, немає жодного обласного центру в Україні, де мешканці так чи інакше не стикалися б з проблемами водопостачання і оплатою за цю комунальну послугу. У Рівному, наприклад, чимало претензій висловлюється на адресу створеного нещодавно підприємства «Рівневода», яке успадкувало від облводоканалу, на базі якого створилося, і борги, і мережі, заміну яких давно вже слід було провести. Адміністративне підпорядкування облводоканалу державній адміністрації Рівненщини, а не органам місцевого самоврядування, призвело до того, що це підприємство перетворилося в структуру, яка займалася перекачуванням коштів з гаманців споживачів до обласного бюджету. А от латати пориви труб, розбиратися з незадовільним наданням послуг і розраховуватися з боргами за спожиту електроенергію доводилося за кошти міського бюджету. Ця фінансова плутанина закінчилася тим, що воду почали подавати за «обрізаним» графіком, а обласна влада прийняла рішення про передання тієї частини облводоканалу, що займалася обслуговуванням міста, міській громаді.
Виявилося, що борги облводоканалу створили його районні структури, а та частина, яка обслуговувала потреби обласного центру, на тлі районних підрозділів виглядала зовсім непогано.
Але поки що ніяких змін в адміністративному підпорядкуваннi не передбачається. Органи місцевого самоврядування Рівного вирішили тим часом розібратися у ситуації з водопостачанням. Депутатська фракція «Нашої України» у міській раді навіть розробила спеціальну пропозицію — використати 210 тисяч гривень, передбачених у бюджеті на нинішній рік, для забезпечення депутатської діяльності, на встановлення приладів обліку води й тепла малозабезпеченим сім'ям, щоб хоча б у такий спосіб полегшити їхнє матеріальне становище. До того ж, це дало б можливість визначити, яку кількість води реально споживає сім'я, і у такий спосіб сприяти формуванню незавищених тарифів на водопостачання. Адже, якщо виходити з нині існуючих норм споживання води, виглядає так, ніби практично кожен рівнянин утримує в себе вдома невеличкий басейн або принаймні кімнатний водограй.
Здавалося б, які можуть виникати питання, якщо такий шлях спроможний забезпечити економію сімейних бюджетів мешканців обласного центру і таким чином призвести нехай до незначного, але ж усе-таки зростання їхнього добробуту? Проте питання виникли.
Як зауважив начальник управління житлово-комунального господарства міста Юрій Собчук, ті верстви населення Рівного, представникам яких пропонувалося встановити лічильники, є вже захищеними — йдеться про субсидії, які надає цим людям держава. А отже, якщо витрачати згадані 210 тисяч гривень, то є сенс зробити це в іншому секторі. Скажімо, замінити газове обладнання (колонки, плити, котли), тим паче що цього потребують нині 2072 мешканці міста. Принаймні саме таку цифру, згідно з реєстром поданих рівнянами заяв, називають комунальники.
Здавалося б, про яку альтернативу може йти мова? Якщо рівняни потребують заміни газових приладів, кошти на які відсутні не лише у них самих, а й у житлово-комунальних підприємств і, більше того, навіть у міському бюджеті, то вже сам Бог велів задовольнити їхні потреби хоча б на згадану суму в 210 тисяч гривень. Але давайте підрахуємо: найдешевший настінний котел коштує від 1 тисячі 200 гривень (без вартості монтажних робіт), газова плита — близько 600 гривень. Крім того, 917 газових плит потребують заміни. На їх придбання необхідно буде щонайменше 550 тисяч гривень.
Це арифметика з одного боку. З іншого — на зазначену суму можна встановити понад 3000 лічильників води. Отже, три тисячі сімей обласного центру отримають вигоди, адже платитимуть менше, а от комунальному підприємству «Рівневода» це обіцяє додатковий головний біль. Адже чим більше приладів обліку реального використання води встановлюється в помешканнях рівнян, тим очевиднішою стає безгосподарність тих, хто повинен забезпечувати нею мешканців обласного центру. Тому що коли за теперішні аварійні прориви труб і довготривалі витоки води сьогодні ще можна стягнути кошти з пересічних громадян, то до тих, хто має лічильники, так просто до кишені не залізеш.