Прогресивні нині пішли бабульки. Це ж треба — знають не лише те, хто такий Хоакін Кортес, а навіть знайомі з філософією його творчості й прекрасно орієнтуються у його пересуванні земною кулею. До київського концерту Кортеса вони підготувалися дуже ретельно: понаписували на плакатах, що рішуче засуджують оголене тіло, та й зібралися невеличкою зграйкою біля «України». «Ці архівні елементи що, й купаються одягнутими?» — здивовано озиралися на демонстрантів люди, втім, від головного маршруту, який вів їх на світову прем’єру шоу Хоакіна Кортеса «Кохання і ненависть», не відхилялися. Ще б пак — чекали його приїзду аж з 21 березня! Концерт було перенесено на третє квітня, оскільки декорації цього шоу надскладні й монтувати їх потрібно як мінімум одну добу. Вільний день в «Україні» знайшовся лише 2 квітня.
Апаратуру й декорації «Кохання й ненависті» — багаторівневе обладнання для світла, звуку та польотів над сценою, кілька екранів тощо — доправили до Києва кількома вантажівками. Кажуть, за процесом монтування маестро слідкував особисто. Разом з Хоакіном Кортесом приїхали близько 50 осіб, половина з яких — танцівники. Музика шоу — лише жива, інакше, як визнав сам артист, нічого б у них не вийшло. Музиканти — діджей, що грає на трьох «вертушках», барабанщик та два перкусіоністи — були таким собі оркестром-невидимкою: хоч і перебували весь час на сцені, глядачі їх не бачили. Зате музиканти танцівників бачили прекрасно через спеціальні монітори й у ритмах фламенко були не те що синхронними — єдиними.
Жили артисти в «Прем’єр-палаці», особливим вередуванням не вирізнялися, хоча Хоакін забажав собі гримерку в білому кольорі, і це прохання організатори виконали з задоволеням.
Вистава, на яку так довго чекали, не розчарувала. Кохання і ненависть, війна і мир, великі мрії й гіркі розчарування, перемоги і поразки — про це, переконує Хоакін Кортес, можна говорити не лише словами, а й мовою танцю, музики, навіть якихось окремих, особливо виразних звуків та рухів. А простір для фламенко, виявляється, — це не лише горизонтальна сцена, а й вертикальна координата, яку Кортес освоїв давно й успішно експлуатує у своїх виставах. Над сценою літали дівчата, одягнуті у довжелезні чорні спідниці. (Відкриті бюсти, мабуть, дуже б стурбували бабусь біля входу, але, на щастя, вони їх не бачили — квитки від 70 до 1000 гривень пенсіонерам не по кишені, та й нерви цілішими залишаться). Костюми шоу авторства Армані — від суворих білого й чорного до всеможливої пастелі, яка розливалася сценою стрімко, свіжо, нестримно... Іноді це дійство нагадувало якравий калейдоскоп, іноді — тужливу баладу... Відчуття, ніби щось у цьому житті проходить повз тебе, не полишало протягом усього вечора...
P. S. Шановне керівництво «України»! Будь ласка, не продавайте на подібні шоу квитки на бокові місця — нещасний глядач отримує лише половину задоволення й ризикує обзавестися косоокістю. Неймовірних прибутків це не забезпечить, а от настрій людям зіпсує.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
