Марія — єдина в історії особа жіночої статі, якій випало побувати у святая святих Єрусалимського Храму. Туди навіть «звичайних смертних» чоловіків не пускали, лише первосвящеників. А її, трирічну дівчинку, завели. У Євангелії про це не згадується. Про події, пов’язані з дитинством Марії, богослови дізнаються з апокрифічних переказів. Там розповідається, що праведне подружжя — Йоаким та Анна — довго не мали дітей. Вони жили неподалік Храму в Єрусалимі. Анна молилася про потомство і дала обіцянку, що коли в неї народиться дитина, віддасть її до Єрусалимського Храму на службу Богові. На виконання обітниці подружжя привело свою донечку до Храму й передало первосвященику Захарії (майбутньому батькові Іоана Предтечі). Там Марія виховувалася до повноліття і ткала завісу для святая святих. Тоді її заручили з Йосифом.
Свято Введення християни почали відзначати в V столітті, і через кількасот років воно поширилося по Сходу. На Заході свято сприйняли десь наприкінці XIV століття. Нині Введення — серед 12 найбільших свят християнського року. На іконі свята зображують процесію дівиць із запаленими свічками, що ведуть дівчинку Марію до храму. Перед храмом — три сходинки, які має подолати пречиста дитина, навчившись за видимими речами бачити невидиме. Марія була покликана стати не лише Матір’ю Бога, а й усіх людей. Богослови зазначають, що до Храму збиралися молитовники з різних країв, а храм пророки називали «Домом молитви для всіх народів».
У Києво–Печерській лаврі, в Ближніх печерах, є церква Введення Богородиці. Вона вважається найдавнішою серед печерських церков. У ній є дві гробниці з мощами руських святих: першого лікаря Агапіта і переяславського єпископа Єфрема.
В українському народному календарі саме Введенням завершується осінній період і починається зимовий: після 4 грудня уже не годиться копати землю.