Ми маємо якісний телевізор, який в аналоговому варіанті безкоштовно і гарно приймав 35 українських каналів. Коли аналогову трансляцію ліквідували й екран згас, ми клюнули на пропозицію однієї з фірм, яка за тисячу гривень обіцяла безплатний прийом 35 цифрових українських каналів. Ми й гадки не мали, що в цю кількість не потрапить УТ–1, який ми дивилися найчастіше. Отож ми почали шукати спосіб поновити його. Спочатку в інтернеті зайшли на сайт УТ–1, але там нічого не було про супутникову трансляцію, не було навіть жодного довідкового номера телефону. На щастя, адреса УТ–1 там була, і я поїхав туди особисто...
Дзвонив також на фірму, яка встановила мені супутникову антену. Хоч це підприємство приватне, співробітники виявилися «люб’язними» і запропонували мені заплатити ще 3 тис. гривень, тоді вони встановлять другу антену, і я за 120 грн. на місяць зможу переглядати 120 каналів, включаючи УТ–1 і «Україну». Пропозиція мені не сподобалася, але виникла думка, що аналогову трансляцію припинили в гонитві не за якістю, а за грошима. До речі, згоди киян на це ніхто не питав...
Принагідно з’ясовував, чому приватні й муніципальні телеканали можуть заробляти чи одержувати з бюджету гроші й виходять у безкоштовному форматі, а єдиний загальнонаціональний державний канал УТ–1 так не може? І одержав таку відповідь Держкомітету телебачення й радіомовлення: «...Для всіх абонентів Viasat у 25 європейських державах, у тому числі в Україні, Перший Національний є доступним на безплатній основі...».
А тепер висновки телеглядача. За підключення до Viasat треба заплатити 600 грн., абонплата — 99 грн. на місяць у перший рік і 168 грн. на місяць — у наступні роки. Згадка про «безплатну основу» — то жарт Комітету...
Володимир МЕЛЬНИК
кандидат фізико–математичних наук
Київ